Сортування по:
Ліна Костенко
Часом мені хочеться закричати до всього людства: «Люди! Давайте зупинимось і візьмемо новий старт. Бо при таких забігах фініш буде фатальний».
("Записки українського самашедшого")
Нам треба жити кожним днем.
Не ждать омріяної дати.
Горіть сьогоднішнім вогнем.
Бо завтра може не настати.
Не ждать омріяної дати.
Горіть сьогоднішнім вогнем.
Бо завтра може не настати.
Моя любове! Я перед тобою.
Бери мене в свої блаженні сни.
Лиш не зроби слухняною рабою,
не ошукай і крил не обітни!
Бери мене в свої блаженні сни.
Лиш не зроби слухняною рабою,
не ошукай і крил не обітни!
Не скигли, доню, то великий брид.
Здушили сльози – не виходь на люди.
Болить душа – не виявляй на вид.
Здушили сльози – не виходь на люди.
Болить душа – не виявляй на вид.
("Маруся Чурай")
В житті найперше – то притомність духу,
тоді і вихід знайдеться з нещасть.
тоді і вихід знайдеться з нещасть.
("Маруся Чурай")
Майбутнє щодня стає минулим.
("Записки українського самашедшого")
Ми думаємо, що це у нас шляхетна толерантність, а це у нас воляче терпіння.
("Записки українського самашедшого")
Все, до чого ми байдужі, байдуже до нас. Через те ми такі й смертельно самотні.
("Записки українського самашедшого")
Життя навантажує тебе щодалі більше. Недарма на старість люди вже ледве ходять.
("Записки українського самашедшого")
Ми ж їх обираємо не тому, що хочемо обирати, а тому, що вони хочуть бути обраними.
("Записки українського самашедшого")