Притча про горобця

Зима, мороз, на гілці мерз голодний горобець. Задубів сердега і впав до долу. Думає: ось і кінець близько. Але йшла під тим деревом корова і наклала на горобця купу. Тепло йому стало, відігрівся горобчик, зрадів, випхав голову з купи, почав голосно цвірінькати.

Те цвірінькання почув кіт, прибіг, витягнув горобця з лайна… та й з’їв.

Мораль: 1. Не кожен, хто на тебе нагидив – тобі ворог. 2. Не кожен, хто тебе з лайна витягнув – тобі друг. 3. Ну і найголовніше: вже коли попав в лайно — сиди тихенько і не цвірінькай.