Олександр Бєляєв «Последний человек из Атлантиды»

Після першодруку твір тривалий час не перевидавався, поки в 1957 його не передрукував в суттєво скороченому вигляді журнал «Знание - сила» (№4-5)

Як в значній мірі притаманно автору, цей твір також не можна вважати повністю самостійним. Спочатку на думку про пошуки загиблої цивілізації Атлантиди Бєляєва наштовхнула замітка у французькій газеті «Фігаро», про організацію у Парижі товариства з вивчення та експлуатації Атлантиди. Газетна замітка перетворилася під рукою письменника на пролог до «Останньої людини з Атлантиди» (історія містера Соллі). Далі матеріал для своєї книги Бєляєв почерпнув з книги Роже Девиня «Зниклий материк. Атлантида, шоста частина світу» (вийшла російською в 1926 році). Значною мірою повість є художньою версією книги Девіня – подібно до того, як «Острів Загиблих Кораблів» є літературною версією американського кінобойовика. Це "джерело" автор безпосередньо згадує в тексті повісті (десь в районі 135-ї сторінки).