Шарль Перро «Червона Шапочка»
- Середня оцінка:
- 8.00
- Оцінок:
- 1
Мова оригіналу: французька
Класифікатор:
- Твір характерезують як: фантастичний/1,
- пригодницький, авантюрний/1, казка
- Місце дії: наш світ (Земля)/1,
- Час: невизначений час/1,
- Перебіг сюжету: лінійний/1,
- Цільова аудиторія та вікові обмеження: дитяча література/1,
Анотація:
Примітки:
Шарль Перро літературно опрацював народний сюжет (імовірно, який він чув у дитинстві від няні). Він прибрав перевертня, мотив канібалізму, персонаж-кішку та її вбивство вовком. Зате саме він увів зухвалу червону шапочку — оксамитовий червоний шаперон («Chaperon Rouge», компаньйонка або капюшон-накидка), який за часів Перро давно вийшов з моди в містах, але раніше був популярний у жінок у сільській місцевості. Крім того, Перро повчально осмислив казку, ввівши мотив порушення дівчинкою пристойності, за яке вона поплатилася, і завершив казку віршованою мораллю, що наставляє дівчат побоюватися спокусників (Дійсно: тільки поговорила, нічого такого не зробила, і опинилася в ліжку з вовком!). Він також спростив кінцівку — після питання про зубки вовк просто з'їдає пустунку. Тут і казочці кінець. Це в пізнішому варіанті Грімм з'являються рятівні лісоруби (варіант від братів у сучасній літературі вважається класичним).
«Червона Шапочка» різко відрізняється від інших «Казок матінки Гуски». Там немає добрих і злих фей, які грають ключову роль у інших казках збірки. Але, головне, ця казка, на відміну від інших, погано закінчується. Чому? Він погано ставився саме до Червоної Шапочки та вирішив її покарати? Чому саме її, а не принцесу з «Ріке-чубчика»? І як це пов'язано з тим, що він нарядив дівчинку у червоний шаперон?
Існує версія, що шаперон міг бути предметом чоловічого одягу. А тоді з перевдяганнями було суворо: Жанну д'Арк спалили формально через те, що вона нібито носила шаперон. Шаперон у дівчинки був не простий, а оксамитовий, до того ж червоний. Головні убори з оксамиту яскравих кольорів носили у 17 столітті лише дворяни. А дівчинка в оповіді - із простих. За сюжетом Перро саме бабуся «подарувала їй одного разу шаперон з червоного оксамиту, і так як шаперон цей був їй дуже до лиця і ніякий інший вона носити не хотіла, прозвали її Червоною Шапочкою...». Виходить, що це бабуся подарувала внучці червоний оксамитовий чоловічий головний убір, причому такий, що в 17 столітті вже давно вийшов із моди. За часів Перро їх ніхто не носив, а до того останніми використовували анекдотичні старі — італійці. Тож не тільки «бабуся» була з дивностями, а й у «онуки» були вельми незвичайні смаки.
Ці дивацтва пояснює версія, що «Червону шапочка» Перро написав не лише на основі народної казки, а іншим її джерелом є злий політичний памфлет часів Фронди. Тоді Вовк – це коадьютор де Рец, бабуся – королева-мати Анна Австрійська; ну а Червона Шапочка - кардинал Джуліо Мазаріні. І всі «дива» прояснюються. За часів Фронди написано було безліч памфлетів, більша їх частина (приблизно 4000) присвячена висміюванню монсеньєра Мазаріні (так звані «Мазарінади»). Значна частина останніх обговорює інтимні (нібито) відносини між кардиналом та королевою. Окрім наявності характерної червоної шапочки, у памфлеті вовк веде з дівчинкою варіант діалогу на тему: що в нього навіщо. Між іншим, ще одна подробиця: у Перро дівчинка несе бабусі не голівку сиру чи хліб з молоком, а коврижку і горнятко масла. Для причастя?
Втім, сам Перро категорично заперечував зв'язок своєї казки із скандальним памфлетом. За подібні памфлети, що містили образу величності, авторам світила Гревська площа.
(Використані матеріали статті М. Балбачана)
Твір є варіантом міжавторського сюжету «Червона Шапочка».
Відомо, що «Червона Шапочка» має стародавнє коріння. Сучасний антрополог та культуролог Dr. Jamie Tehrani знайшов і вивчив 35 прототипів цієї казки по всьому світу: Китаю, Кореї, Ірану, Бірмі, Нігерії та ін. Найдавнішою, на його думку, є байка Езопа подібного змісту (6 століття до н.е.). Чудово, що при обширності географії та давнини джерел, всі варіанти виявилися дуже близькими: дівчинка зустрічає в лісі вовка, перевертня або навіть огра, який прикидається потім її бабусею (яку попередньо з'їдає). Він веде з дівчинкою знаменитий діалог про розмір частин свого тіла, за результатами якого з'їдає і її. Як варіант: у Китаї замість вовка був тигр («Бабуся-тигр»), а в мусульманському Ірані — замість дівчинки — хлопчик.
Середньовічні європейські народні казки подібного змісту існували принаймні з 12 століття. Найбільш поширеним був наступний сюжет:
Мама послала дівчинку до бабусі до сусіднього села через ліс. Віднести хліб та молоко (або сир, свіжу рибу, пиріжок з олією тощо). У лісі вона зустріла вервольфа (рідше огра) і розповіла йому куди і до кого йде. Той радить їй йти довгою дорогою, де ростуть красиві квіти, а сам біжить короткою, представляється з-за дверей онукою, вбиває бабусю, готує з її м'яса страви, а з крові - напої, одягає її одяг і лягає в ліжко. Тут нарешті приходить і онука. Перевертень пригощає її своїм куховарством, але бабусина кішка намагається застерегти дівчинку. Вовк вбиває кішку бабусиним сабо (кидає у неї дерев'яний черевик). Після того, як онука наситилася, він пропонує їй роздягнутися, кинути одяг у вогнище та лягти до нього. Починаються відомі запитання-відповіді. Далі йдуть варіанти, в деяких внучці вдається втекти.
Видання:
іноземною:
(російська)
Відгуки:
Залишати відгуки можуть лише авторизовані користувачі!