Ральф Емерсон
1803-05-25 — 1882-04-27 (79)
Ральф Во́лдо Е́мерсон (Ralph Waldo Emerson) - американський есеїст, поет і філософ, один з найвидатніших мислителів і письменників США. У своєму есе «Природа» («Nature», 1836) Емерсон першим висловив і сформулював філософію трансценденталізму. Величезний його вплив на розвиток ідеї дикої природи, природоохоронної філософії, вчитель таких визначних ідеологів американської природоохорони як Генрі Торо і Джон М'юр.
Народився у родині унітаріанського пастора в Бостоні. У 1811 помер батько і тривалий час вдова з дітьми знаходилася на утриманні церковної общини. Вихованням Ральфа займалася його тітка, Мері Моді Емерсон. Вона виховувала письменника, керувала його читанням, гострила його розум. Ранні щоденники Емерсона свідчать, що всі юнацькі роки він був зосереджений на самоаналізі. Вочевидь, давалася взнаки пуританська освіта, що розвивала поглиблену увагу до внутрішнього життя, а також те, що Емерсон був надзвичайно сором'язливим та невпевненим у собі юнаком.
1821 Вступив до Гарвардського університету, де не був блискучим студентом. Активно працював над собою, займався самоосвітою. По закінченні університету Емерсон прийняв сан унітаріанського священика і 10 років проповідував у Другій церкві Бостона. За цей час ним було написано більш ніж 160 проповідей, частина яких була опублікована у книзі «Говорить молодий Емерсон».
Прагнучи розв'язати сумніви, що переслідували письменника, він вирушає у подорож в гори Нью-Гемпшира. Складає з себе сан священика і назавжди пориває з офіційною релігією. 1833 вперше подорожує до Європи. Пише свої перші праці: трактат «Природа» (1836), «Американський вчений» (1837), що має широкий резонанс та інші.
Наприкінці 1830-х навколо Емерсона збираються молоді літератори та мислителі Нової Англії, формуючись у гурток «Клуб трансценденталістів». Емерсон допомагає видавати вірші молодим авторам, яких вважав надією національної літератури. У 1847 видає збірку філософської лірики «Вірші» та вдруге подорожує до Європи, де читає лекції про Платона, Монтеня, Шекспіра, Гете і Наполеона. У 1850, на основі цих лекцій, Емерсон пише книгу «Представники людства»
1867-го виходить збірка філософської лірики «Травневий день та інші вірші», хоча Емерсон не вважає себе талановитим поетом (у чому з ним погоджувалася більшість сучасних поетів). В 1870-му - останнє прижиттєве видання Емерсона «Суспільство і самотність».
Помер письменник і філософ 1882 року у Конкорді.
Починав Емерсон як типовий ліберальний священик Нової Англії, але в 1832, з пробудженням «віри в душу», залишив свій прихід. Заробляв на життя читанням лекцій і до 1850 здобув міжнародне визнання. Одружившись у 1835, оселився в Конкорді (штат Массачусетс), хоча географія його лекторських виступів вже включала Канаду, Каліфорнію, Англію і Францію. Час від часу він переписував свої старі лекції, складаючи з них збірки: «Нариси» (1844), «Представники людства» (Representative Men, 1850), «Риси англійського життя» (English Traits, 1856), «Моральна філософія» (The Conduct of Life, 1860). У 1846 і 1867 вийшли книги його віршів. Деякі його поеми — «Брама» (Brahma), «Дні» (Days), «Снігова буря» (The Snow-Storm) і «Конкордський гімн» (Concord Hymn) — увійшли в класику американської літератури. Посмертно опубліковані його Щоденники (Journals, 1909–1914).
У своїй першій книзі «Про природу» (Nature, 1836), в історичній промові «Американський учений» (American Scholar, 1837), у «Зверненні до студентів богословського факультету» (Address, 1838), а також у і "Про довіру до себе "(Self-Reliance, 1841) він говорив із молодими дисидентами свого часу ніби їхнього імені. "Ми починаємо жити, — учив він, — лише тоді, коли починаємо довіряти своїй внутрішній силі, "я «свого» я", як єдиного і достатнього засобу проти всіх жахів "не я". Те, що називається людською природою, — лише зовнішня оболонка, короста звички, занурюються вроджені сили людини в протиприродний сон".
Історія емерсонівської думки — це заколот проти створеного в XVIII столітті світу механічної необхідності, ствердження суверенності «я». З часом Емерсон засвоїв нову ідею природної еволюції, що прийшла до нього із джерел «до Дарвіна», і почав з дедалі більшим розумінням ставитися до східної філософії.
Р. Емерсон одним з перших у західній культурі став цінувати дику природу за її неекономічні, ідеальні цінності. На його думку, моральний вплив природи на будь-яку людину вимірюється правдою, яку вона йому відкрила. На відміну від своїх сучасників, які вважали, що дику природу потрібно постійно покращувати і прикрашати, філософ учив, що вільну природу ніколи не застигнеш неохайною або напівроздягненою, вона завжди прекрасна. За Емерсоном, будь-яка рослина або тварина має масу своїх достоїнств, і не може вважатися «шкідливою» або «марною». Що таке бур'ян? Рослина, гідності якого поки ще не відкриті. Взагалі всі рослини, дерева — суть «незакінчені люди».
У своєму есе «Природа» філософ писав: «В лісах ховається неминуща молодість. На плантаціях Господа панують благопристойність і святість, свято триває тут рік, і гість, що опинився на ньому, не повірить, якщо йому скажуть, що це свято вгамує його - хоча б через тисячу років. В лісах ми повертаємося до розумності і віри (...). Я - закоханий краси, ні в чому безумовно не зосередженої і безсмертної. Серед дикої природи я знаходжу щось більш для себе дороге і рідкісне, ніж на міських і сільських вулицях.» Ці значущі слова змусили багатьох інакше поглянути на дику природу, що вважалася до того місцем непотрібним, поганим і непридатним.
Емерсон вчив цінувати і безлюдність, пустельність дикої природи: «Любов до природи виникає з найкращого, що в нас закладено. Ми любимо її як град божий, незважаючи на те (а швидше як раз тому), що в цьому граді немає жителів». І далі: «Ми не можемо сваритися з природою, чинити з нею так, як чинимо з собі подібними. Якщо порівняти наші та її цілі, ми відразу ж відчуваємо себе іграшкою нездоланної долі».
Вплив Емерсона на розвиток американської думки і літератури важко переоцінити. Ліберали його покоління визнали його своїм духовним лідером. Він вплинув на У. Вітмена та Г. Торо, Н. Готорна і Г. Мелвілла. Згодом його вплив випробували Емілі Дікінсон, Е.А. Робінсон і Р. Фрост; найбільш «американська» з усіх філософських течій, прагматизм, демонструє явну близькість його поглядам; ідеями Емерсона просякнутий «модерний» напрям протестантської думки. Емерсон завоював симпатії читачів в Німеччині, справивши глибокий вплив на Ф. Ніцше. У Франції та Бельгії Емерсон не був настільки популярний, але ним цікавилися М. Метерлінк, А. Бергсон та Ш. Бодлер.
