Гарпер Лі «Вбити пересмішника»
- Середня оцінка:
- 9.00
- Оцінок:
- 1
Мова оригіналу: англійська
Час написання: 1959
Класифікатор:
- Твір характерезують як: реалістичний/1,
- психологічний/1, соціально-побутовий/1,
- Місце дії: наш світ (Земля)/1, Америка Північна/1,
- Час: епоха новітньої культури (з XX ст. по наш час)/1,
- Сюжетні ходи: становлення, дорослішання героя/1,
- Перебіг сюжету: з екскурсами/1,
- Цільова аудиторія та вікові обмеження: молодіжна/1, доросла література/1,
Анотація:
У невеликому містечку Мейкомб, штат Алабама, живе дівчинка Джин Луїза Фінч, на прізвисько Скаут. Разом із нею ми переживаємо пригоди та дивимось на великий дорослий світ її очима.
У центрі сюжету - судовий процес над темношкірим Томом Робінсоном, якого звинувачують у зґвалтуванні білої дівчини. Це стає головною справою батька Джин Луїзи, якому випало на долю захищати хлопця.
Нагороди:
«200 найкращих книг за версією BBC» (6).
Видання:
Екранізації:
Вбити пересмішника (1962) , TMDb-рейтинг: 7.989
У невеликому містечку Мейкомб, штат Алабама, живе дівчинка Джин Луїза Фінч, на прізвисько Скаут. Разом із нею ми переживаємо пригоди та дивимось на великий дорослий світ її очима. У центрі сюжету - судовий процес над темношкірим Томом Робінсоном, якого звинувачують у зґвалтуванні білої дівчини. Це стає головною справою батька Джин Луїзи, якому випало на долю захищати хлопця.
Відгуки:
Пересмішник це співоча пташка, яка людям ніякої шкоди не робить. Тому, вбити пересмішника в місті, де розгортаються події роману, вважається вчинком дуже поганим, на кшталт гріховного. Як я зрозумів, таким пересмішником у романі виступає чорношкірий Том Роббінс, невинно засуджений судом містечка Мейкоб.
Роман порушує важливі теми взаємин у суспільстві, терпимості до оточуючих, міжрасових проблем. Лі фактично є автором одного роману. За те якого! І роман вдався, причиною чого, зокрема, я бачу невигаданість сюжету. Автор не вигадувала, а згадувала і художньо інтерпретувала події які відбувалися в її рідному містечку в 1936 році, коли їй самій було 10. Плюс описано все це дуже душевно, по-дитячому безпосередньо, з душевним гумором, але по дорослому гостро. У цьому є секрет успіху твору.
Загалом це той рідкісний випадок, коли отримане задоволення перевершило мої очікування (зізнатися, нічого особливого і не очікував). Напевно, тут справа ще в кількох факторах, які мені подобаються в книгах, окрім гарної мови оповідання. Це і наявність позитивних героїв, яким хочеться імпонувати, це і діти, і Аттікус Фінч — тут в пору брати з нього приклад і намагатися стати хоч трохи на нього схожим у його твердій переконаності своїм ідеалам, спокійній манері поведінки, манері виховання дітей тощо; і суддя, і шериф, та інші персонажі. Далі це історія про дитинство, а що може бути приємніше спогадів про дитинство. А ще з того ж дитинства мені подобалися історії про Дикий Захід, потім цікаво було відстежувати, як ця країна цивілізувалася і перероджувалася, як у Фолкнера, наприклад. Та й події вже не такі далекі, ось як у цьому романі. В цьому плані і в плані дитинства нагадало Кульбабове вино Бредбері, але сподобалося ще більше.
Залишати відгуки можуть лише авторизовані користувачі!