Астрід Ліндґрен «Пеппі Довгапанчоха»
- Середня оцінка:
- 7.00
- Оцінок:
- 1
Мова оригіналу: шведська
Анотація:
До складу входять:
- Пеппі Довгапанчоха / Pippi Långstrump (1945, повість)
- -
- Пеппі сідає на корабель / Pippi Långstrump går ombord (1946, повість)
- -
- Пеппі Довгапанчоха в південних морях / Pippi Långstrump i Söderhavet (1948, повість)
- -
Схожі твори:
- Астрід Ліндґрен Малий і Карлсон, що живе на даху / Karlsson på taket (незвичайні дитячі пригоди)
Видання:
Відгуки:
У дитинстві смутно щось таке пам'ятаю про Пеппі - чи то пробував читати, а чи дивитися фільм, але пам'ятаю, що заняття це мене не сильно захопило і я його закинув, підсвідомо з тих пір відклалося враження на словосполучення «Пеппі Довгапанчоха», як щось сумбурне, нелогічне та малоцікаве або, може, просто не хлоп'яче. Тепер, коли вкотре вибирав книгу вже для своїх дітей, а вони дівчатка, не зміг встояти перед томиком А.Ліндгрен, з її найвідомішими творами, які у всіх на слуху, де серед інших були й три частини Пеппі. Треба сказати, що дитяче враження склалося не зовсім правильне, можливо просто потрапило рано чи не під потрібний настрій, але все ж таки не зовсім і безпідставне. Моїм дівчаткам було звичайно цікаво, сподобалася сила героїні, сподобалася сцена де діти купують собі скільки хочуть солодощів і т.п. Та, бачу, ті ж питання, що бентежили мене, бентежать і моїх дітей: навіщо тримати на ґанку коня і носити його на руках, стрибати з даху і стільки вередувати, турбують погані манери, хоча, звичайно, позитивом відзначаються приклади дружби, доброти та безкорисливої допомоги.
Звичайно це не перша книга, яку довелося прочитати з дітьми, і були книги, коли у дитини світилися очі, вона кілька днів жила прочитаною книгою, пробувала перейняти деякі моменти, уявляючи себе на місці героїв і періодично запитувала: «Тато, а це чи те дійсно може бути насправді, чи це як у казці?». Так ось, ця книга не така. Та й Карлсон не такий, хоча сподобався трохи більше. З цими книгами діти таких питань не ставили й очі не горіли, прочитали на ніч, посміхнулися над деякими сценами і все, всім зрозуміло, що автор усе вигадав. Окреме питання щодо педагогічності, але в мене з згаданої причини воно не виникло, тому що діти чітко і самостійно визначили, що все це вигадка і в реальному житті відповідно теж себе так поводити не личить.
Якось так, казка хороша добра, але трохи сіра, на один раз.
PS: а Карлсон, то взагалі — той рідкісний випадок коли мультфільм (старий, радянський) виявився кращим за книгу. І цим мене обидві ці книжки дещо розчарували, не виправдали, так би мовити, завищених моїх надій 😕.
Залишати відгуки можуть лише авторизовані користувачі!