Станіслав Лем «Із зоряних щоденників Ійона Тихого»

Одні з найбожевільніших пригод, що мені доводилося читати (якщо чесно, то більш систематичної маячні ще не читав, просто роблю знижку на майбутнє - раптом ще щось потрапить до рук, так би мовити, більш...). Думав, може, вік уже в мене не той, але оповідання явно не розраховані на дітей і на казку все ж таки не скидаються (видно щонайменше за героєм, який явно не тінейджер, а людина статечна, у віці, одним словом - Тихий).

Із творчістю Лема знайомився досить давно за творами «Непереможний», «Соляріс»... (може ще щось, уже не пам'ятаю). Тому щоденниками був досить здивований. Раніше я б, напевно, закинув таке чтиво й утилізував свій вільний час із більшою користю/задоволенням. Тепер же бажання скласти свою думку і виставити оцінку змушувало мене продиратися крізь текст, незважаючи на навіювану щоденниками дрімоту, періодично перемежовуючи їх більш цікавими книгами.

У процесі читання мимоволі приходили і уходили деякі асоціації з прочитаного:

- Сталевий Щур, Гарісона - розрахована на підліткову аудиторію, безбашенні цілеспрямовані пригоди заради пригод. Ні, не те.

- Шеклі, численні оповідання, Особливо Грегор і Арнольд. - Взагалі не те, незважаючи на те, що у Шеклі оповідання теж різні - від майже геніальних до повної маячні - все одно не те. Абсолютно не той рівень.

Навіть не знаю з чим порівняти. Треба буде за нагоди ще Адамса почитати... (PS: читав, - не те. Адамс - сюр, але з великої літери і в гарному розумінні 🙂).

Але й тут не без проблиску, перше оповідання (сьома мандрівка) потішило мене не мало й обіцяло приємне продовження читання, хоча ближче до кінця теж скотилося. Тож на жаль... оскільки в домашній бібліотеці намагаюся тримати книжки, які можу комусь порадити до читання - цю доведеться прилаштувати де інде.

P.S.: Високі оцінки інших читачів можу пояснити лише старим гартуванням - фантастика, що рідко траплялася в совку, одразу, мабуть, потрапляла до розряду цікавих (не було із чим порівнювати), та елементарним міркуванням: усім подобається, а я двійку поставлю? (ну просто не можу собі уявити, що молоде покоління залишиться в захопленні від цих щоденників, хоча, може, я й не правий...)