А.П. Чехов «Дама з собачкою»

Оповідання безумовно талановите, але історія мені все одно не приємна, через це такий бал, хоча оповідання саме по собі, безсумнівно, заслуговує більшого. Не знаю, що цією історією хотів сказати Чехов, але я вже звик, що оповідання у нього глибокі і зі змістом. (далі спойлер)

Так і тут, молода й недосвідчена дама, опинившись перший раз сама без чоловіка на курорті, вже за кілька днів знайшла собі шанувальника, з яким, не довго думаючи, зраджує чоловіку. І тут же вона сильно розкаюється у своєму гріху, ...щоб уже далеко не молодий КОХАНЕЦЬ не подумав про неї погано. Якщо вдивитися в себе і вдуматися, то всю гаму почуттів, що переповнювали мене, я абсолютно не можу висловити літературною мовою, хоча вистачило б кількох слів нелітературних, але ними я волію не користуватись... Анна Сергіївна просто не любить і не поважає чоловіка, вона навіть не знає, де він працює, і вважає його жалюгідним лакеєм, хоча я чомусь упевнений, що, зокрема, і відпочиває вона на зароблені цим "лакеєм" гроші. За деякий час вона сидить уже у себе в місті, потай від чоловіка, у готельному номері, при Гурові, і гірко плаче, що не знає, як тепер змінити своє життя, щоб стати щасливою... (тут знову бракує слів для емоційного забарвлення моїх відчуттів).

То чому ж не можна піти до чоловіка і сказати, що пробач, я була дурепою, коли зійшлася з тобою, а тепер я зустріла ту єдину людину у своєму житті, яку буду любити; якщо хочеш, плюнь мені в пику, бо я на це заслужила, але залишатися з тобою я більше не можу...? До речі, якби Чехов продовжив далі мій варіант кінцівки, то я чомусь думаю, що щастя в героїв однаково б не вийшло, скоріше за все, діставши заборонений плід, герої знову б охололи, зневірилися і дама покотилася б далі по похилій.

Приділивши стільки місця героїні, не подумайте, я анітрохи не виправдовую і героя, а ставлюся до нього з тією ж самою не симпатією. Але він, за оповіданням, хоча б не приховує своє нутро, а діє згідно із заявленим типажем запеклого донжуана, але її він усе ж таки не спокушав і занепалим ангелом не прикидається, безумовно не приховуючи, що зустрів чергове захоплення. Гадаю і для дружини Гурова його походеньки не мали б бути секретом, скоріше вона вдає, що не знає про них (очевидно теж користуючись матеріальною складовою від того, що має чоловіка), тому теж співчуття у мене не викликає. Єдиний кому можна поспівчувати це чоловік Анни.

То що ж хотів сказати Чехов? Я все ж далекий від думки, що оповіданням він хотів показати буденність і нормальність подібної ситуації, смію сподіватися, що навпаки - показати наслідки такого вибору життєвого шляху, хоча тему, безумовно, можна було розвивати ще.