М.Е. Салтыков-Щедрин «Господа Головлёвы»

Вельми цікаво побути в шкурі поміщика: ніколи не спадало на думку уявити собі, що має відчувати людина, яка має сотні кріпаків, луки, поля, ліси напередодні скасування кріпосного права 🙂... Але ж напевно і багатьох селян лякала невпевненість у завтрашньому дні в цей період.

Щедрін вважається сатириком, але в цьому творі сатири я не знайшов, може рідкісні проблиски. Навпаки, все до похмурого правдиво і життєво. Твір до болю тужливий і безрадісний. У ньому немає чистого позитивного героя. Кого не візьми - все якось не так. Хоча й чистого лиходія тут ви теж не знайдете. Навіть Юдушка на такого лиходія не тягне, більше на занудного неприємного дрібного черва, який любить кровушки попити. Його мати, Арина Петрівна, присвятила все своє життя стягненню матеріальних благ на користь сім'ї. В її поняттях вона займалася саме зведенням і зміцненням цієї сім'ї, все життя вона в усьому відмовляла і собі, і дітям, хоча засіки її маєтку часто ломилися від продуктів, що псуються. Але на схилі життя вона опинилася біля розбитого корита і біля розбитої сім'ї і, напевно, з усвідомленням своєї безпосередньої причетності до цього. Старший Головльов, який мав славу бовдура, узагалі жодного співчуття в мене не викликає. Так, я можу зрозуміти його почуття, коли він був дитиною, його усвідомлення, що він не любий матері - осоружний. Але доля милостиво дала йому шанс вирватися і взяти все у свої руки. Він бездарно розтринькав і змарнував цей шанс. Другий брат пішов по стопах батька і, відповідно, схоже й скінчив. Останнім його бажанням на смертному ложі було, щоб його маєток не дістався Юдушці, але нічого для цього йому зробити не захотілося.

Здається, найбільш яскраво негативним героєм має бути Юдушка, тут і саме прізвисько, яке ще в дитинстві приклеїлося до нього з легкої руки бовдура, говорить начебто саме за себе. Але й тут не все так однозначно. У порівнянні зі своїми двома братами і сестрою його спіткала найсприятливіша доля. Просто він мав перед собою мету. Яку не яку, але він ішов до неї, а тому й доля була більш прихильною до нього. Щоправда ні до чого доброго все одно так і не прийшов. Ще одним прикладом, як ще можна занапастити своє життя, в автора є дві сестрички-сирітки, хоча їм то якраз доля пряників не підкидала.

А все чому так виходить? А все тому, що не було в цій сім'ї любові, крім любові до грошей і корисливого накопичення. А кого не псувала жага користолюбства, того вбивала пристрасть до легкого й розвеселого життя.

У Щедріна вийшов досить важкий, але повчальний роман. Просто для розваги його не почитаєш, це глибокий і життєвий роман, поруч із ним Відьмаки з Вовкодавами, яких я нещодавно почитував, виглядають доволі таки маячнею, з одного боку, а з іншого - довго зупинятися на такій літературі (Головльови) я теж не в змозі - вити захочеться. І ще одним аспектом роману зазначу, що ось альтернативи то цій безвиході й осоружності, корисливості та гульні автор, на жаль, не дає. Попри глибину й життєвість може скластися враження, що альтернативи то автор і не бачить: або одна біда, або інша. Ці нюанси й спричинили деяке зниження оцінки з мого боку.

PS: чомусь навіяло асоціації з «Буремним перевалом» Бронте - Головльови, як на мене, цілком на рівні й атмосфера схожа...