Павел Вежинов «Бар'єр»
- Середня оцінка:
- 8.00
- Оцінок:
- 1
Мова оригіналу: болгарська
Класифікатор:
- Твір характерезують як: фантастичний/1,
- фантастика/1, гуманітарна фантастика/1, ліричний/1, психологічний/1, філософський/1,
- Місце дії: наш світ (Земля)/1, Європа/1,
- Час: епоха новітньої культури (з XX ст. по наш час)/1,
- Сюжетні ходи: супергерої, надприродні здібності/1,
- Перебіг сюжету: з екскурсами/1,
- Цільова аудиторія та вікові обмеження: доросла література/1,
Анотація:
Видання:
Відгуки:
Книгу не читав, а слухав. Начитував жіночий голос, не дуже якісно, але дуже (як мені здалося) задушевно. Можливо, навіть завдяки цьому, книга сподобалася.
Далеко не молодий, або навіть старіючий уже герой, Антоній Манєв, відомий у певних колах композитор художніх фільмів. Він з грішми, але з невдалим або розбитим особистим життям. Від нього пішла дружина із сином, причину розлучення він не цілком розуміє, хоча усвідомлює, що не зробив нічого, щоб зберегти шлюб, хоч і в його руйнуванні його теж важко звинуватити. Життя його сіре і нудне, він то сидить вечорами самотній у своїй квартирі, то кидається по ресторанах, прагнучи заповнити порожнечу відлунням чужих життів та алкоголем. І ось, одного з подібних вечорів, або навіть уже глибокої ночі, до такої людини несподівано підсідає в автомобіль зовсім молода дівчина Доротея.
Розповідь ведеться від імені Манєва. І автор намагається описати всю гаму почуттів, яка має охопити його героя. Адже Манєв спочатку навіть імені цієї дівчини не знає. Неважко здогадатися, що міг подумати герой насамперед. Але потім, повинні ж були збадьоритись і чоловіче его, і співчуття чи участь у долі бідної дівчини — а раптом у неї скрутні життєві обставини і потрібна допомога, не можна ж бути таким черствим? — вся ця і навіть більша гама різноманітних почуттів та думок бореться у душі нашого героя.
Манєв не зможе викинути дівчину з голови і незабаром він дізнається про неї краще. Доротея живе у спецустанові за профілем психіатрії. Хоча її лікар Юрокова вважає її цілком нормальною, але «із дивностями». Вона майже сирота, на її очах помер її батько, а мати від неї відмовилася; був суперечливий епізод і ще з одним дядечком. Загалом шкода дівчину й Манєв починає приймати у ній діяльну участь. При цьому поступово, невеликими штрихами з'ясовуються речі, які все більше лякають нашого героя: Доротея показує здатність чути музику, дивлячись на ноти, читати думки і навіть пропонує трохи «політати»...
Доротея у своєму житті не бачить жодних бар'єрів, чого не скажеш про Манєва, та й лікар Юрокова остерігала його переступати бар'єр. І ось Антоній його чи то переступив, якщо розглядати його в психологічному плані, чи навпаки, не зміг переступити, щоб стати подібним до Доротеї. Що й спричинило такий фінал книги.
Мені книга показалась цікавою і я отримав 8 балів задоволення за 10-бальною шкалою.
Залишати відгуки можуть лише авторизовані користувачі!