Майкл Крайтон «The Andromeda Strain»
- Середня оцінка:
- 9.00
- Оцінок:
- 1
Мова оригіналу: англійська
Класифікатор:
- Твір характерезують як: фантастичний/1,
- фантастика/1, наукова фантастика/1, виробничий/1,
- Місце дії: наш світ (Земля)/1, Америка Північна/1,
- Час: епоха новітньої культури (з XX ст. по наш час)/1,
- Сюжетні ходи: винаходи та наукові дослідження/1, порятунок світу; Земля, що гине/1,
- Перебіг сюжету: з екскурсами/1,
- Цільова аудиторія та вікові обмеження: молодіжна/1, доросла література/1,
Анотація:
Відомі біофізики країни попереджають уряд Сполучених Штатів: поточні процедури стерилізації, що застосовуються до космічних зондів, що повертаються, можуть бути недостатніми для гарантії незабрудненого повторного входу в атмосферу.
Через два роки сімнадцять супутників відправляються на межі космосу, щоб зібрати організми та пил для вивчення. Один з них падає на землю, приземляючись у безлюдному районі Арізони. За дванадцять миль від місця посадки, у містечку П’ємонт, робиться шокуюче відкриття: вулиці всіяні мертвими тілами жителів міста, наче вони впали мертвими на місці.
Примітки:
У російських виданнях роману відсутній епілог, який було відновлено лише у виданні 2022 року.
Видання:
іноземною:
(російська)
Відгуки:
Роман сподобався. Своїм незвичним стилем оповіді - так і хочеться вірити, що все трапилося насправді; безліччю технічних подробиць, які теж реалістичні, відчувається, що писав науковий фахівець, а не звичайний вигадник. Сподобалася н/п-ідея покладена в основу — патогенний вірус невідомого походження, здатний викликати катастрофу планетарного масштабу. Група вчених у суперсучасній секретній лабораторії б'ється не покладаючи рук над розв'язанням цієї кризи. Невідомий організм (або все ж не організм) здатний поглинати енергію в чистому вигляді, при цьому не виробляючи відходів. Все це дуже інтригує, хоча так, технічні подробиці та апаратура вже, напевно, сильно застаріли. Щоправда захопившись романом, це не сильно помічаєш.
Тепер про ложку дьогтю, чи то мінуси, куди вже без них. Романом я зацікавився після фільму (2008 року, теж мені сподобався) і там, наприклад, були жіночі персонажі, тут їх не вистачало. Дивною видалася система безпеки лабораторії, де супер ізольовані один від одного рівні поєднує спільна шахта з безглуздим захистом від гризунів. По-перше неймовірно мати гризуни в шахті за такої задекларованої ізоляції, по-друге, безглуздий і сам захист — невже не можна придумати нічого простішого і ефективнішого за автоматичні гармати з отруєними дротиками? Ну і звичайно найжирніший мінус - за кінцівку. Складається враження, що описавши кризу, що цікавила автора, він втратив подальший інтерес до оповіді, або просто вичерпався і не знав як ефектно закінчити те, що ефектно почав.
І так, мені чомусь здається, що невідомі мікроорганізми, що мешкають у верхніх шарах атмосфери, цікаві для науки самі по собі, а біологічна лабораторія подібного рівня може стати в нагоді (і має бути готовою) не лише для позаземних організмів, але скоріше для боротьби з можливою земною заразою. А у автора проект «Сукуп» задуманий суто в мілітарних цілях для розробки біологічної зброї.
Тим не менш, я вирішив, що за сукупністю отриманого задоволення від прочитання даної книги, вона заслуговує на високу оцінку.. ще б, звичайно, закінчення розвинути...
Залишати відгуки можуть лише авторизовані користувачі!