Джон Стейнбек «На схід від Едему»
- Середня оцінка:
- 5.00
- Оцінок:
- 1
Мова оригіналу: англійська
Класифікатор:
- Твір характерезують як: реалістичний/1,
- психологічний/1, соціально-побутовий/1,
- Місце дії: наш світ (Земля)/1, Америка Північна/1,
- Час: епоха просвітництва (з XVII ст. по XX ст.)/1, епоха новітньої культури (з XX ст. по наш час)/1,
- Сюжетні ходи: становлення, дорослішання героя/1,
- Перебіг сюжету: лінійно-паралельний/1,
- Цільова аудиторія та вікові обмеження: доросла література/1,
Анотація:
У своєму щоденнику лауреат Нобелівської премії Джон Стейнбек назвав роман «На схід від Едему» своєю «першою книжкою», і цей грандіозний твір і справді вражає своєю простотою і силою. Роман розкриває сплетіння доль двох каліфорнійських родин - Гамільтонів і Трасків, які вже багато поколінь поспіль відтворюють падіння Адама і Єви і лихе суперництво Каїна і Авеля. Понад півстоліття справжній шедевр Стейнбека лишається однією з найбільш читаних книжок.
Нагороди:
«200 найкращих книг за версією BBC» (133).
Цитати з твору:
- Нам слід подумати про свою власну смерть і намагатися жити так, щоб смерть наша не стала для світу радістю.
- Поки ти молодий, у старість не віриш.
Видання:
Відгуки:
Ще один роман, який відносять до класики, і від прочитання якого я не отримав абсолютно ніякого задоволення. Може я б і поставив оцінку на бал вище, ну будь він хоч трохи коротший, але ні, після всього цього довгого нудного, з перервами, чтива, я на такий компроміс не готовий, навіть заради передбачуваної кінцівки, яка вийшла дуже мелодраматична, і яка стала єдиним світлим промінчиком за все читання - ура, нарешті кінець:
Ну ясно ж, в якому ще місці найбільш вдало припинити свою сагу, що описує вже цілі покоління? — Звичайно ж, у місці, коли хто-небудь помирає, а люди ж не вічні, інтрига була лише в тому, хто конкретно помре і за яких обставин.
У процесі читання я неодноразово запитував себе, де і коли мені прийшла ця невдала думка взяти в руки даний роман? Не пам'ятаю. Видно я спокусився на красиву багатообіцяючу поетичну назву: «На схід від Раю»... Як гарно й спокусливо звучить, але, на жаль, на жаль. Чи це після «По цей бік раю» Фіцджеральда? — Щось є спільне в їхніх назвах... Хоч я не в захваті й від останнього, але він хоча б був утричі коротшим, і, поклавши руку на серце, таки цікавіше.
Автор пише, що це головна праця його життя, в якій він висловив усе, що мав сказати. Але найприкріше, що я все ж таки не зрозумів, що таки він хотів сказати? Що всі люди різні і в кожному є своє поєднання хорошого та поганого, крім Кейт, яка є породженням пекла? Що кожен вільний вибирати, яке йому прожити життя, типу «тимшел»? Але це все банально і всім відомо, і про це можна було розповісти цікавіше, веселіше і коротше! Мені не імпонував жоден герой, кожен був зі своїми тарганами, хоча деякі гордо несли свій світильник, яко істину. Але найголовніше, я вважаю, що автору не вдалося зобразити своїх героїв живими, а їхні вчинки життєвими! Я у них не вірю.
Адам Траск, божевільно закоханий, так і не зміг повністю оправитися від зради жінки настільки, що за рік навіть не дав імена дітям і потім він претендує на їхню синівську любов. І це після його попереднього життєвого шляху, після жорстокого самозакоханого батька, брата, який його мало не вбив, армійської служби, каторги нарешті та бродяжництва, це його перша та єдина жінка, що він так розкис? - Не вірю. Його син Кайл спалив 15 тисяч зароблених у 17 років баксів з образи. Не міг віддати до церкви, бідним, прокутити, віддати фермерам, бізнес-партнеру? Та кого не візьми! Тут згадували китайця Лі, як приклад мудрого та розумного. Наприкінці він зізнається Абре, що хотів би мати таку доньку, як вона. А що він зробив для цього? Все життя плазував перед господарями, шепелявив і зізнавався, що щасливий служити, чи це мудрість? І так у всьому, не хочу більше писати — цей роман того не вартий.
Залишати відгуки можуть лише авторизовані користувачі!