Джеймс Віллард Шульц «Син племені Навахів»

Цю історію розповів автору касик, вождь клану Літа індіанців тева. Це історія його життя, що був вродженим по крові войовничим навахом, а став осілим тева за духом. Історія десятирічного хлопчика, що потрапив з меншим братом у полон під час власного набігу на село землеробів і став у них згодом одним із вождів. Це було дуже не просто, тому й читати привабливо. Оповідання Шульца підкорюють своєю реалістичністю, своєю простотою та життєвістю. Читач занурюється в колишній світ первісних племен на стику їхнього існування поруч із просуванням білої, так званої цивілізованої, людини.

Для себе мені було цікаво дізнатися, що поряд з кочовими та войовничими індіанцями на зразок навахів, існували й осілі племена, які жили не так полюванням, як вирощуванням кукурудзи та інших сільгоспкультур. Зазвичай у літературі на них рідко можна натрапити. А тут вони зрошують свої поля, огороджують селища й будують двоповерхові будинки з плоскими, я так зрозумів, дахами. Чим не достатньо високий рівень культури, хіба після цього їх так просто назвати дикунами?

Головний герой Вампін (здається це якийсь вид оленя, хоча в тексті його ім'я не перекладено), дорослішаючи, змушений доводити свою мужність у сутичках з дикими звірами та іншими індіанцями, він знаходить своє кохання, переносить втрату близьких йому людей. Він змушений вирішувати дилему, як йому бути, коли треба захищати від нападу кровних йому навахів, рідне йому тепер село Тева. Ми бачимо, що й серед індіанців є як благородні, добрі люди, так і низькі та заздрісні.

Історія цілого життя з усіма перипетіями вмістилася в цій досить невеликій повісті. Багатьом сучасним авторам впору повчитися як не товкти воду в ступі і не висмоктувати з нічого сюжет. Ну і звичайно, найбільше враження на мене справила ця повість у далекому уже дитинстві чи юності.