Джеймс Віллард Шульц «Помилка Самотнього Бізона»

Чудова історія, яка наочно показує до чого призводить надмірна гординя, якщо її вчасно не погамувати. Ну і людина - лише тріска в потоці долі, хоч як би вона не тріпотіла, все одно все повертається на круги своя, і впираючись, намагаючись іти проти цієї сили, можна лише нажити собі додаткових неприємностей. І не тільки собі, а й своїй сім'ї, дружині та дітям.

Це що стосується глави сім'ї, Самотнього Бізона. Але героєм повісті більше є його чотирнадцятирічний син - Чорна Видра, саме він повідав Шульцу історію свого життя. Це історія його змужніння і дорослішання, в один момент на нього звалилася ноша головного добувача і годувальника їхнього вігваму. І він не схибив. Протягом усієї розповіді він як міг підтримував свого батька, хоч був і не згоден з його рішенням.

Шлях дорослішання молодого індіанця пікуні хоч і важкий, але не надто різноманітний, повторюючись у тих чи інших деталях у різних творах Шульца. Йому належить спочатку стати успішним мисливцем, вбивати бізонів, ловити бобрів, вимінюючи їхні шкурки на коней, а потім і на рушницю. У якийсь момент належить постити і побачити уві сні своїх таємних помічників - звірів, які погодяться йому допомагати по життю. Великим подвигом буде вбити ведмедя грізлі. Наприкінці потрібно стати на стежку війни і вбити свого першого ворога - кого-небудь із сусідніх племен. Доблесним вважається заволодіти зброєю і кіньми поваленого ворога. Тому самотня подорож краєм стає вельми небезпечною справою - навколо вештаються різноманітні загони "доблесних" воїнів, які мріють здійснити свої перші або чергові "подвиги". Ну і загони у відповідь, що бажають відібрати свої табуни і помститися за своїх полеглих.

Цій низці взаємознищення покликаний покласти край прихід білої людини, який ґрунтовно перевертає весь життєвий уклад корінного населення. Індіанці полюють і добровільно приносять хутра в торгові факторії білої людини в обмін на рушниці, порох, ножі, тканини, сідла, різні дрібнички та інші товари. На старості років герой оповіді кілька разів доходить думки, що винні в розоренні краю багатого дичиною, м'ясом і хутром самі індіанці - вони власними руками перебили стада бізонів, переловили бобрів і т.д., що їм уже стало нічого їсти і нікуди кочувати, хоч і робили вони це в обмін на дрібнички білої людини, які раніше їм були непотрібні, а тепер становили основу багатства і поваги серед одноплемінників. Але тоді запаси дичини здавалися їм нескінченними, як було споконвіку, і вони не відали, що творили, і чим, у підсумку, обернеться торгівля і дружба з білою людиною.

У цій повісті присутні два таких торгових форти і згадуються пов'язані з ними персонажі Кі-па (Джеймс Кіп), його дружина Сах-кві-ах-кі, Жінка-кроу..., які присутні не лише в цьому творі Шульца.