Альфред Ван-Вогт «Чудовисько»

Цікаве оповідання. Інтересно було простежити еволюцію людства на прикладі чотирьох воскрешених з різних епох. Особливо характерний другий воскрешений. Він найбільш схожий на нашого сучасника і він же найбільш огидний. Щоправда викликає недовіру могутність останнього екземпляра. Тим більше незрозуміло, як за такої могутності людство могло зникнути, я так зрозумів у всесвіті, а не те, що з однієї планети. Автор щось розповідав про якусь вбивчу радіацію, вселенський катаклізм, але ті ж прибульці не могли відбомбитися по одному воскрешеному всім своїм атомним озброєнням, щоб він загинув. Що вже тут говорити про всю цивілізацію, і якусь бурю?

Нетрадиційно так само те, що тут прибульці виходять менш розвинені і пасують перед єдиною людиною. Щоправда гордість мене від вигаданих автором можливостей зовсім не огортала, хоча багато хто про це писав у своїх відгуках. Справа в тому, що злобні рогаті прибульці зі щупальцями — суть те саме людство, як і фараон і п'яниця з оповідання. Але в цьому я теж не новий і у відгуках це теж помітили. Цікаво, що автор не зміг нафантазувати нічого потужнішого чи страшнішого за ядерні бомби. Це мені здалося трохи архаїчним, хоч і не проблемним — все ж таки оповіданню понад 70 років...