Стівен Кінг «Рита Гейворт і втеча з Шоушенку»

Чув «Тигр» Бестера чомусь порівнюють і називають схожим із «Графом Монте-Крісто» Дюма. Все ж таки «Втеча з Шоушенка» Кінга підходить Графу набагато більше. Герой Втечі, безвинно засуджений Дюфрейн, більше 20-ти років колупає невеличким археологічним молоточком бетонну стіну, щоб отримати в такий спосіб свободу. Як бачимо — в ідеї нічого нового, хоч тут і не планується здійснити помсту, лиш здобути свободу та свій затишний куточок на старості років. Ідея використовувати ув'язнених з економічною чи юридичною метою адміністрацією в'язниці теж уже десь звучала...

Кінг початкового періоду мені точно подобається більше пізнього, хоча тюремна тематика мене все одно не приваблює. Але хоч читати і було цікаво, і найголовніше не затягнуто, все ж таки автору не вдалося переконати мене в реальності того, що відбувається. Ну от не вірю я в людину, яка стільки років колупала стіну і ніхто цього не помітив! Ні обшук не провели, ні світлий цементний пісок на підлозі не помітили, ні стукіт не почули, ні сморід з каналізації на протягу не відчули. І в його казкове багатство, яке йому друг забезпечував, не вірю і у вільне винесення рукописів та занесення грошей. І ще багато чого. Так що в оцінці вагався між 7 і 8. Зупинився з натяжкою на восьми, за те, що автор не занурював тут читача в щільний потік бруду, як він уміє (хоч тюремна тематика і не обійшлася без цього), за те, що обмежився форматом повісті, а не роздув до 600 сторінок, як він тепер любить, і за головного героя, який схиляв до себе співпереживати і співчувати.

PS. Ось ще вирішив по-приколу перерахувати плакати, які були популярні серед ув'язнених Шоушенка Кінга ?, цитую. Спочатку над нарами героя висіла Рита в усій її купальниковій красі: одна рука за головою, очі напівзаплющені, м’які атласні губки розтулені... Потім її замінила Мерилін Монро та її фотка з фільму «Сверблячка сьомого року» – той знаменитий кадр, де вона стоїть над вентиляційною решіткою метро, а тепле повітря роздмухує їй спідничку... потім Енді замінив її на Джейн Менсфілд. Але Джейн виявилася (даруйте на слові) фригідною, і вже за рік їй на зміну прийшла одна англійська актрисуля (може, Гейзел Корт її звали, точно не скажу). Шістдесят шостого й та зійшла зі стіни, а на рекордні шість років ангажемент у камері Енді здобула Ракел Велч. На останньому плакаті, що там висів, була гарненька співачка кантрі-року, яку звали Лінда Ронстадт... Крім того, в інших ув'язнених згадуються Бетті Грейбл і Ейва Гарднер...