Джон Віндем «Technical Slip»

Як іноді тягне прочитати щось нетривіальне і захопливе. І ось тема цього оповідання виявилася для мене на цей момент саме такою. Все таки як було б чудово прожити життя заново, користуючись накопиченим життєвим досвідом! Я вже й не кажу про матеріальні можливості, що відкриваються (для мене вони в цьому ключі хоч теж привабливі, але стоять досить на другому плані), адже можна було б жити набагато легше, не наступаючи на старі граблі, виправити деякі помилки, як у комп'ютерній грі, спробувати інший варіант розвитку подій... Це стосується і романтичного вибору, і вибору професії, і т.д., і т.п., це ж який простір відкривається!

Тож у процесі читання мій мозок жваво реагував на можливості, що відкриваються герою, проводив асоціації з власним життям і активно дивувався набору можливостей, що відкрилися. Пам'ятаючи, які в автора захопливі вийшли «День Триффідів», «Лялечки»... я вже почав губитися в здогадках, що б автор міг сотворити із своїм героєм, до яких наслідків це могло б призвести у світі. Але на жаль і ах, герой зміг лише врятувати від каліцтва свою сестричку, що теж дуже важливо і чудово, але зовсім не те загострення пристрастей, на яке можна було б розраховувати від такого початку.

Так що мій запал швидко минув, а оцінка знизилася, тому що кінцівка досить банальна. Привертає до себе увагу, що пропозиція "дуже стародавньої установи", хоч би якою привабливою вона не здавалася, на перевірку виявляється просто обманом, так як абсолютно безглузда. Бо як уже зазначили у іншому відгуку, стирання пам'яті рівносильно смерті і початку нового життя. Виникає лише питання чому так впала ціна душі і навіщо демонам мирські гроші? І чому ціна 70%, а третину, що залишилася, він що, зміг перенести із собою у своє дитинство? Чи вона залишилася спадкоємцям? А як вона тоді їм дісталася, якщо він не помер? Чи він помер? А якщо помер, то як біси змогли отримати належні їм 70%? Загалом усе так добре починалося, що хотілося поставити 9-10, а об'єктивність тягнеться до 7, ні нехай таки буде 8.