Олексій Пєхов «Пересмешник»

Перший твір, прочитаний мною у автора. Досить непоганий і оригінальний, але все ж таки не повною мірою виправдав ті очікування, які я на нього покладав. Світ хоч і оригінальний, самобутній, але не такий, щоб я беззастережно зміг у нього повірити. До того ж розмаїття рас і подробиць, покликаних додати йому життєвості, призводять до неквапності оповіді та деякої затягнутості. Складається враження, що автор сам вигадував світ по ходу розповіді, а не переносив на папір готову заготовку. Так, спочатку не пам'ятаю згадки «згорілих душ», зате потім — це стійке словосполучення, яке часто вживають жителі Рапгара.

Весь неспішний сюжет покликаний підвести читача до стрімкої кульмінації кінцівки і кінцівка виглядає порівняно сильною, скрашуючи попередні враження. Щоправда фінальна битва викликала у мене асоціації барвистих онлайн комп'ютерних баталій, коли всі дружно йдуть валити боса, вбираючись у різні подоби та шпурляючись різнокольоровими фаєрболами ?. Взагалі серед персонажів різних рас алюзії на комп'ютерні ігри у мене виникали неодноразово - все ж таки важко на цьому полі вже придумати щось настільки оригінальне, щоб абсолютно не викликати ні з чим асоціацій. А світ справді схожий на Арканум, мені навіть захотілося пригадати старе і знову пройти цю чудову іграшку (до речі, Лондон, про який тут через одного твердять, мені важко уявити, щоб судити, наскільки він схожий на Рапгар книги).

Звичайно не треба володіти даром передбачення, щоб вгадати, що в кінці Рапгару бути, а головний герой Тіль повинен відіграти в цьому ключову роль, але ось подробиці розв'язки передбачити буде досить складно. З іншого боку, якось слабко виглядає сама ідея — а чого власне хотіли досягти таким способом змовники?

Щоправда, сам головний герой чер Тіль Пересмішник залишив мене до себе в цілому байдужим. Навіть тепер він не викликає у мене якихось особливих емоцій, ні негативних, ні позитивних, щоби хотілося ними поділитися. І це теж одна із причин середньої оцінки. Та й більшість героїв — великосвітські чери, що марнують життя і плетуть інтриги — не викликають у мене співпереживання, тоді як основа економіки та процвітання Рапгара — райони типу Уголька — користуються у них нехтуванням і гидливістю.

Ще один із мінусів — сильно не вистачає словничка, глосарія по світу чи чогось подібного. Та й в цілому загалом твір здався мені середнячком...