Наталія Довгопол «Мандрівний цирк сріблястої пані»
- Середня оцінка:
- 7.00
- Оцінок:
- 2
Класифікатор:
- Твір характерезують як: фантастичний/2,
- фентезі/2, міське/1, пригодницький, авантюрний/1,
- Місце дії: наш світ (Земля)/2, Україна-Русь/2, потойбічний, загробний світ/1,
- Час: епоха новітньої культури (з XX ст. по наш час)/2,
- Сюжетні ходи: з використанням міфології/1, квест/1, фантастичні істоти/2, чаклуни, відьми/2,
- Перебіг сюжету: з екскурсами/1, лінійно-паралельний/1,
- Цільова аудиторія та вікові обмеження: підліткова/2, молодіжна література/2,
Анотація:
Ефектна власниця мандрівного цирку фрау Ґріте переживає скрутні часи. Мало того, що її чоловік виявився авантюристом і зник безвісти, так ще й трупу доводиться від зубожіння рятувати. До всього, коронний номер — виступ велетенського ручного вовка — на межі провалу: юна глядачка, яку всі вважають причинною, сходить на сцену й приборкує грізного звіра. Що це, як не відьмацькі чари? Цирк рушає далі. Але з тої зустрічі в смугастому шатрі, на один вечір напнутому посеред скошеного поля, бере початок нова історія: про тих, хто шукає любові й справедливості, про людей і перевертнів, що намагаються віднайти свою істинну сутність.
Видання:
Відгуки:
Донька цікавиться сучасною українською літературою, отож для розмаїття узяв у неї щось, щоб не занадто товсте. Під руку трапив саме Мандрівний цирк. Звичайно нічого неординарного не очікував, отож і не розчарувався, хоч і не в захваті. В принципі не погано, як для підліткової аудиторії: тут і пригоди, містика, трохи національного колориту (трохи - бо як на мене реальний початок ХХ сторіччя в Україні був, на жаль, похмуріший і відзначався не цирками, що їздили селами; отож від колориту - власні назви і хустинки на сільських жіночках). А може це й саме те, чого не вистачає для розвитку сучасної української літератури: замість характерних сліз і бід - привиди і вовкулаки, що мандрують селами вкраїни разом із цирком?
До того ж дитина любить, щоб була головна героїня, а не герой - а тут цього вдосталь: з чоловічих персонажів лише перевертень, що іноді виє з під столу, чи клацає зубами та клоун Жорж, чия роль теж зводилася до епізодичних реплік з якогось кутка, ну ще кілька лиходіїв і третьорядних женихів. Взагалі, "жіночість" твору відчувається: "Дайте хто-небудь серветку. Від цього помаранча такі пальці липкі..." (цитата навмання).
Проте твору не вистачає глибини і неординарності, до того ж мені він видавався поверхневим, не вистачало продуманості, реалістичності, пропрацювання деталей (герої можуть, наприклад, з коридору готелю відкрити двері одразу на балкон свого номеру, чи у великому місті сходивши до лікаря повернутись до решти групи, яка чекає тут же поряд на галявині...). Діалоги місцями награні, а дії героїв дивують. Загалом легке чтиво, щоб скоротати час, настільки легке, що навіть не тягне обговорити власне сюжет.
Але я радий за кожного українського автора і автору цього твору щиро зичу подальших творчих успіхів, у кожного має знайтись своя аудиторія.
Залишати відгуки можуть лише авторизовані користувачі!