Джон Віндем «Chocky»

На жаль одразу після прочитання написати відгук не вийшло, а тепер враження дещо пригасли, але бажання відмітити деякі нюанси залишилося. Тож насамперед твір добрий ліричний і неквапливий, для отримання найкращих вражень від читання підходить під відповідний неквапний настрій. Людям налаштованим на динамічну дію сподобається менше (суджу по собі: речі, які в один час могли здаватися мені дещо нудними, при повторному підході можуть дивувати - як же раніше вони мене не зацікавили?). Як і все прочитане наразі у Віндема, щонайменше - не розчарувало, хоча порівняно з іншими творами автора - для нього дещо не характерне - відкритого вторгнення немає, нагнітання атмосфери очікування катастрофи - теж. Хоча психологічний експеримент - що би було б, якби мав місце контакт і він мав би таку форму - присутній. Усе тихо-мирно, по суті звичайна сім'я, хоч і з прийомною дитиною, намагається дати дитині все залежне від себе, щоб правильно її виховати. Імпонує батько, який намагається до кінця розібратися в проблемах дитини і бути їй людиною, якій можна довіритися. Мати, навпаки, надмірно емоційна й закостеніла у своєму світосприйнятті, не здатна ні на крок відійти від шаблону.

Що цікаво, чужоземний розум тут намагається виступати в ролі прогресора, стверджується, що розумів у всесвіті не так багато, простору вистачає, і конкурувати вони між собою не можуть, а тому зобов'язані допомагати один-одному в розвитку: спершу вони нам, потім, глядь, і земляни колись їм, адже кожен розум розвивається за власним індивідуальним шляхом... Та Земля виявляється не готовою, або шлях Землян такий, що допомога Чоккі хлопчику виявиться згубною для Метью. І не тому, що Метью буде інакшим, виділятиметься і йому буде через це важко в колективі. Автор часто заслужено проходився по СРСР (більше в інших творах), та у цьому своєму творі Віндем доходить закономірного висновку, що і в його улюбленій Британії, у західному світі, юність, та й усе життя Метью буде безнадійно зіпсовано спецслужбами, корпораціями, військовою розвідкою, та хтозна-ким іще, у гонитві за знаннями хлопчика. І незважаючи на декларації, і в світі автора держава ні в гріш не ставить особистість, бажання маленької людини, якщо на ній можна поживитися, дістати секретні технології, розробити на 5 хвилин раніше нову унікальну зброю... У підсумку сумно, але Земля виявляється не готовою до такого роду контакту.