Едгар Аллан По «Розмова Ейроса і Харміони»

Ще одна розмова, що як і «Розмова між Моносом і Уною» відбулася після смерті, але сподобалася мені більше. У ній автор органічно поєднує науковий і теологічний підхід, тож кожному дістається належне. У результаті вийшла цікава розповідь, можна сказати, очевидця, в якій автор ділиться своїми враженнями від очікування кінця світу, спостерігаючи і ажіотаж сучасників і саму комету, яка до нього привела. Цікаво саме спробувати перейнятися відчуттями, атмосферою, яку автор писав спостерігаючи вживу, чекаючи на комету Галлея, яка відвідала Землю в 1935-му році. До речі, наступний її приліт, коли ми зможемо самі її спостерігати вслід за автором — буде 2061-го. Але По не зупинився на спостереженнях психології натовпу, коли астрономи, вчені намагаються передбачити, прорахувати орбіту та подальші події, а натомість натовп породжує своїх пророків, нові культи; частина людей чекає кінця світу, інша частина кидається у своїх переконаннях від одних до інших і з боку в бік, породжуються все нові й нові чутки, пророцтва тощо; самі вчені сперечаються один з одним і висувають різні гіпотези і часом теж сахаються від одних переконань до інших. Щось подібне, тільки, напевно, у більш м'якшій формі, можливо, ми могли спостерігати не так давно при повному затемненні сонця або при очікуванні кінця світу за календарем майя, чи та ж комп'ютерна помилка 2000.

Але автор пішов далі і пише нам, як вчені намагаються заспокоїти юрбу, просувають логічні, а найголовніше правдиві пояснення, що комета — субстанція не небезпечна, сильно розріджена, що вона не складається з полум'я, що навіть пряме зіткнення абсолютно не зіставних за розміром небесних тіл не може зчинити скільки-небудь значної катастрофи. Але комета наближається, спостереження приносять нові дані, гіпотези множаться, за одними правдивими поясненнями приходять наступні, не менш правдиві, а в результаті:

Оповідання по суті призводить до думки, що щоб люди не думали, до яких висот пізнання не наблизилися, результат все одно - по волі Всевишнього, хоча й цілком і повністю піддається науковому поясненню 😉. Тепер же Ейрос і Харміона, зустрівшись в Едемі після десятирічної розлуки, обговорюють цей результат. Одна в Едемі вже 10 земних років, ділиться досвідом нового життя з новоприбулою і розпитує другу про останні земні події.

До речі, персонажі Ейроса та Харміони фігурують і в іншому творі По: п'єсі «Поліціан». Там це служниці єгипетської цариці Клеопатри. Тому мені час подій оповідання видавався відповідним...