Андрій Бєлянін «Свирепый ландграф»
- Середня оцінка:
- 7.00
- Оцінок:
- 1
Класифікатор:
- Твір характерезують як: фантастичний/1,
- фентезі/1, героїчне/1, гумористичний/1, пригодницький, авантюрний/1,
- Місце дії: паралельний світ/1,
- Час: епоха новітньої культури (з XX ст. по наш час)/1,
- Сюжетні ходи: порятунок світу; Земля, що гине/1,
- Перебіг сюжету: лінійний/1,
- Цільова аудиторія та вікові обмеження: молодіжна/1, доросла література/1,
Анотація:
На вас очікує захопливе продовження веселих пригод Лорда Скімінока, тринадцятого ландграфа Меча Без Імені. Серединному королівству загрожує відродження старої загрози: принц Раюмсдаль шукає Зуби Різенкампфа, щоб зайняти вакантне, після свого батька, місце головного лиходія. Бравій трійці - лютий ландграф, Лія і Бульдозер - випадає подорож на темний бік, щоб дати черговий бій Злу. Невтомний Скімінок однаково легко кришитиме юрми ворогів, знаходитеме нових друзів і підкорюватиме серця численних дам!
Твір є частиною:
- Меч без имени (цикл)
Видання:
іноземною:
(російська)
Відгуки:
Напевно традиційно, після першої книги, що сподобалася, наступна (наступні) виглядає слабшою. Так і тут. Мені здається автор видихся. Все що він хотів сказати - він сказав у першій частині, всі задумки реалізовані там же. Ця ж книга мені здалася плодом успіху першої. І якщо перша являє собою веселу збірку маразмів, об'єднану бадьорим ритмом і досить стрункою логікою, побудованою на умовах світу, то хоча в другий ландграф і продовжує бадьоро махати мечем, але вже поприїлося якось. Щодо нових ідей, то, як я вже казав, виглядає вторинно і вже маразматично за межею логіки світу (цікаво, що нас чекає в продовжені?🙂). Ілюструю:
У першій книзі герой чай зі смертю пив? Сміливо? Але, так би мовити, у рамках світу (світ чіткий та цілісний) та добровільно — друзів рятував. То тепер наш лютий (він усю другу книгу реально лютий) помирає і потім воскресає бо «б-а-г-і-н-я» за нього замовила слівце, а добра Смерть, яка симпатизує нашому герою, дає йому відстрочку на 50 років 😮!?. Не знаю як вам, а мені весь сюжет після цього втрачає залишки сенсу та інтриги — ну який сенс у цих пригодах, якщо померти він зможе лише через 50 років, або коли втомить «багіню»?
Далі, якщо в першій книзі наш доблесний лорд Скімінок був воїном світла, що не попускав Зла, то в цій частині він навіщось (не мечем махати) поперся на весільний бенкет нечисті (після цієї сцени у мене оцінка відразу на бал уповзла). Якщо в першій частині його соратники відповідали своїм описам, то тепер яскравим прикладом зворотного є Бульдозер, який за сюжетом показує верхи сміливості та безбашності, але продовжує всерйоз іменуватися боягузливим лицарем. Лія поступово з вірного та безвідмовного пажа переходить у класичну істеричку, яка годинами може сперечатися та голосити. Амплуа інших героїв залишилося загалом колишнім.
Ще однією деталлю, а швидше деталіщею, що розчарувала, є відхід героя від принципів поміркованого сім'янина в якусь, певною мірою навіть модну, заклопотаність. Ні він не забуває що одружений, просто, на відміну від першої частини, це вже не заважає йому думати про подругу чи нову дружину. А подруги злітаються на нього як метелики на світло. У цьому витримано весь антураж другої книги, особливу увагу тут і там автор приділяє жіночим грудям. Щоб не бути голослівним наведу цитатою мовою москальського оригіналу (вона набагато ширша, я скоротив):
«Великолепная фигура, затянутая даже не в платье, нет, скорее ощущение платья, волшебный вздох полупрозрачной переливающейся ткани обалденного фасона. Волна золотых волос поднималась пышной естественной короной. Лицо было столь прекрасно, что любая попытка описать его казалась святотатством! А грудь… Там была такая грудь! Увидеть и умереть… Потому, что жить после того, как твоим глазам открылась вершина красоты в сверхчеловеческом совершенстве – бессмысленно!...
...Как она сумела без особенных просьб и усилий заставить нас выложить всю подноготную? Не знаю. Может, просто умеет слушать. С другой стороны… в смысле, когда она наклонялась над нашими планами… разрез ее декольте… Господи! Ну, вы меня понимаете! У нее такая грудь!!!...»
І так усю книгу. Ну, ви мене розумієте?😉 Воно може і теж непогано і не виходить за рамки (хоча сцена з кастраткою — шаленою дівчиною... яка вся...вся...вся..., а груди..!!! Ну, ви мене розумієте?😉), але між ніг зуби — під питанням), та все ж таки дещо не в стилі першої частини, і мене не порадувало... Краще, напевно, було цьому окрему книгу присвятити - еротичний фентезійний маразматично-гуморестичний бойовик.
Тож, я метався між 7 і 8, але все ж вирішив, що до першої частини їй 2-х балів таки точно не вистачає, тому 7.
Залишати відгуки можуть лише авторизовані користувачі!