Урсула Ле Ґуїн «Техану»

На жаль змушений приєднатися до читачів розчарованих книгою, причому розчарованих досить серйозно. Уся розповідь не зрозуміло про що, про кіз, грядки з цибулею і т.п, тягнулася повільно і нудно. Книга здобрена неабиякою часткою непоясненої жорстокості (те, що трапилося з дівчинкою, поведінка Аспріна...). Гед, як багато хто вже писав, у попередній частині, знаючи, на що йшов, йшов мужньо, і з Хоком у цій частині являє собою не логічний безхребетний контраст.

Оскільки від великої нудьги читалося дуже повільно, то багато перших вражень потьмяніли і згадуються тепер насилу. Наприклад, коли я писав відгук про Гробниці Атуана, мене жваво цікавила подальша доля жриці Тенар, Гед її віз до столиці Хавнор разом із відновленим нею перснем, потім обіцяв віддати в учениці магу Огіону. Але яке ж було моє розчарування і внутрішній спротив, коли на місці гордої жриці, нехай і збентеженої столицею, безліччю досі небачених людей і подій, у цьому романі ми стикаємося з немолодою сільською Гохою... Уже один контраст між ТЕНАР! і "гоха"-дрібний павучок. Ну не можу і не вірю, після цього навіть безхребетний і, якщо вдуматися, не менш не логічний Гед, який ховається за полою смердючої відьми від короля, що кличе його на коронацію, Гед, що пішов пасти кіз, уже розчарував мене не настільки.

Ну і взагалі, майже все виглядає надумано і суперечливо, і дівчинка, яку ні за що спалили і не зрозуміло що потім хотіли, і маг Аспрін, який теж з Року (хто там за ним дивився і чому вчив?), який не тягне на злого генія, а так дрібний паскудник, що полюбляє примушувати людей повзати перед собою навкарачки, син Гохи, у першій половині ще славний хлопець, що займається.. піратством (навернена до світла жриця виростила сина пірата, але акцент ставиться на кшталт усе нормально, популярна професія на Гонті, питання у тому, скільки подібні пірати таких Гох з їхніми прийомними каліками могли викинути за борт, не ставиться). А чого варта "романтична" (саме в лапках) лінія? - "Ну шо повернувся? - Ага. - Спати то в якому ліжку будеш?... у моєму постелити? - Ага. - Ну давай (останнє неясно має на увазі як давно вона цього хотіла)".

На тлі всього цього так званий тут "фемінізм" уже дратує не надто. Ну що такого Геду, що кіз пасти, що посуд помити - один фіг. Ну є ще туманні, як і весь роман, роздуми, але вони теж не виражені й не чіткі, не зрозуміло, чи то є феміністичні погляди, чи то авторка просто проти, що мужики посуд помити лінуються. Інше питання чи так цікаво у фетезі-романі про це, миття посуду, читати...