Григорій Квітка-Основ'яненко «Маруся»
- Середня оцінка:
- 9.00
- Оцінок:
- 1
Класифікатор:
- Твір характерезують як: реалістичний/1,
- любовний, сентиментальний роман/1, ліричний/1, психологічний/1, соціально-побутовий/1,
- Місце дії: наш світ (Земля)/1, Україна-Русь/1,
- Час: епоха просвітництва (з XVII ст. по XX ст.)/1,
- Перебіг сюжету: лінійний/1,
- Цільова аудиторія та вікові обмеження: молодіжна/1, доросла література/1,
Анотація:
Драматична історія чистого та вірного кохання сільської дівчини Марусі та міського ремісника Василя. В цілому ідеально-бездоганні герої книги на шляху свого раптово спалахнулого кохання зустрічають ряд серйозних труднощів. Головною з яких стає велика ймовірність Василю потрапити до рекрутів на 25 років, тоді Марусю чекала б важка доля солдатської дружини.
Примітки:
Присвячується Ганні Григорівні Квітці – дружині письменника.
Перша повість автора українською. Вперше надруковано у першій книзі "Малоросійських повістей" у 1834 р., але до цього, у другій книзі харківського альманаху "Утренная звезда" за 1833 рік, було надруковано невеликий уривок під назвою "Украинское утро". А в 1838 р., у XII томі "Современника", надруковано авторський переклад "Марусі" російською мовою.
Видання:
Відгуки:
Дуже поетична та драматична історія, до написання якої автора підштовхнуло бажання показати, що українською мовою можливо, і нічим не гірше, створювати різнопланові, сильні тексти: і звичайні, і високі, драматичні та сентиментальні. Втіленням цих думок і стала ця повість. У ній уживаються та показані реалістичний побут, обряди, мова селянських сіл поблизу Харкова того часу та висока духовність, віра в Бога; ця історія спочатку сентиментальна, потім драматична.
Якщо говорити про мої особисті враження, то автор виписав два ідеали, яких навряд чи можна зустріти в житті, особливо сучасному, а, звичайно, шкода. Більший акцент в описах ідеалу зроблено, безперечно, на користь української, начебто звичайної сільської дівчини Марусі. І, якщо чесно, не можу згадати більш ідеально-бездоганно виписаної героїні, причому не обмежуючись лише українськими дівчатами. Але й Василь, поряд із такою героїнею, теж має виглядати відповідно. В іншому б творі, така підкреслена ідеальність, мене швидше за все відштовхувала б, але тут автору вдалося якось настільки органічно, самобутньо, душевно виписати ці образи і характери, що усвідомлюючи всю слабку їх реалістичність, проте читаючи, хотілося вірити, що десь є, чи колись існували такі люди.
Звичайно, образ Марусі сучасним вимогам, що диктуються з обкладинок глянсових журналів і всією поп-споживчою культурою, а-ля супер-модель-ноги від вух, яка мужиків змінює як рукавички і більшу частину дня проводить у спа-салонах, бутіках, за макіяжем і покупками, м'яко кажучи, не зовсім відповідає. А сучасний денді-мачо, швидше за все зле посміявся б з неї, як з простої селянки. Але на те ця книга, крім усього іншого, і духовна.
Сам автор у свій час планував пов'язати своє життя зі служінням Богу і навіть пробував стати ченцем. І не знаю як в інших, але в цій його книзі дуже добре відчувається, що це прагнення відклало яскравий відбиток на його творчість. Глибокою вірою в Бога наскрізь перейнята вся книга. І навіть у фінальних рядках звучить, що якщо не в цьому світі, то в іншому, герої книги повинні зустрітися і здобути своє щастя, а шляхи Господні несповідні і потрібно лише вірити в Його мудрість і спрямовувати життя своє відповідно до Його завітів.
Залишати відгуки можуть лише авторизовані користувачі!