Григорій Квітка-Основ'яненко «Сердешна Оксана»
- Середня оцінка:
- 7.00
- Оцінок:
- 1
Мова оригіналу: українська
Класифікатор:
- Твір характерезують як: реалістичний/1,
- психологічний/1, соціально-побутовий/1,
- Місце дії: наш світ (Земля)/1, Україна-Русь/1,
- Час: епоха просвітництва (з XVII ст. по XX ст.)/1,
- Перебіг сюжету: лінійний/1,
- Цільова аудиторія та вікові обмеження: підліткова/1, молодіжна/1, доросла література/1,
Анотація:
Всі, напевно, ще знають, як дівчина має свій «скарб» змалку і до заміжжя берегти. Але що чекало на дівчину за часів і на батьківщині автора, якщо не вберегла? Історію саме такої дівчини і повідає нам Квітка-Основ'яненко у своїй повісті «Сердешна Оксана». Оксана була душею села, дивом і радістю для матері і метою сватання багатьох наречених, поки не полюбила солдатського капітана, який на деякий час зупинився в їхньому селі на постій і муштру зі своїм підрозділом.
Примітки:
Вперше — в альманахе «Ластівка», СПб., 1841.
Присвята: "Любій моїй жінці Анні Григорівні Квітка".
Видання:
Відгуки:
Цей твір, на відміну від інших творів автора, не викликав у мене особливого спонукання до написання відгуку. Так, він також містить у собі мораль, але вона загальновідома. Або була раніше загальновідома, тепер же багато хто буде її активно заперечувати, а інші мовчки вважатимуть подібну мораль застарілою. Релігія ж поки що продовжує утримувати позицію автора. Напевно, коли і вона почне прогинатися слідом за суспільством з цього питання, це буде черговим дзвіночком... Тим більше, що католики вже прогинаються.
Так, у суспільстві (селі) з твору автора знайшлися люди здатні не лише до осуду та побивання камінням, а й до співчуття, співчуття та прощення. Односельці не лише затаврували доньку ганьбою і розорили матір, безжально обібравши її майно, скориставшись як шакали її слабкістю і горем, але один із них і прихистив її. А один із колишніх наречених Оксани не тільки пробачив її, а й як і раніше, був згоден взяти її за дружину і навіть намагався прикрити її собою від ганьби.
Кінцівка? Кінцівка спірна. Я ще можу зрозуміти, чому людина оступившись, вирішує потім все життя присвятити спокутуванню свого гріха/проступку. Але чому в кінцівці автора однозначно позитивний Петро, згодний прийняти Оксану з чужим сином і спробувати з нею побудувати їх спільне щасливе майбутнє, цього зробити не може, але в результаті теж дає обітницю безшлюбності? Ну він то за якісь гріхи?
Але фактично єдине, що мене дещо заінтригувало, так це те, що твір такого плану автор чомусь присвячує «Любій моїй жінці Анні Григорівні Квітка»...
Залишати відгуки можуть лише авторизовані користувачі!