Григорій Квітка-Основ'яненко «Щира любов»
- Середня оцінка:
- 5.00
- Оцінок:
- 1
Мова оригіналу: українська
Класифікатор:
- Твір характерезують як: реалістичний/1,
- психологічний/1,
- Місце дії: наш світ (Земля)/1, Україна-Русь/1,
- Час: епоха просвітництва (з XVII ст. по XX ст.)/1,
- Сюжетні ходи: любовна лінія, трикутник/1,
- Перебіг сюжету: лінійний/1,
- Цільова аудиторія та вікові обмеження: підліткова/1, молодіжна/1, доросла література/1,
Анотація:
У цій повісті Квітка-Основ'яненко намагається показати, чим для нього є справжнє щире кохання. Повість розпочинається авторським вступом на цю тему, що перетікає в історію кохання Галочки, єдиної дочки заможного господаря Олексія, і молодого офіцера, що повадився до них на вулицю заходити, на дівчат поглядати. Історія відбувається на Гончарівці, що за часів автора була ще передмістям Харкова.
Примітки:
Вперше — в автоперекладі на російську: «Современник», 1839, Т. XVI. На украинском языке: Сочинения Григория Федоровича Квитки. - Том ІІ. - Харьков, 1887.
"Елисавете Николаевне Смирнитской от щирой любови посвящает Основьяненко" (племінниця автора).
За словами автора, описана історія трапилася насправді, у Харкові 1770 року, лише реальна історія мала щасливий кінець.
На основі повісті Квітка-Основ'яненко написав однойменну п'єсу.
Видання:
Відгуки:
Повість не сподобалася, зважаючи на однозначне розходження з позицією автора. Я то можу зрозуміти, що він веде лінію до того, що не рівних шлюбів бути не повинно, тому що вони, на його думку, приносять однозначне горе для обох сторін (погодьтеся, дивна думка, інакше чому навколо ми часто можемо бачити таке гостре бажання вискочити за багатенького або розбагатіти вигідним одруженням? - ну хоч одна то сторона від такого шлюбу могла б хоч іноді в результаті залишатися задоволеною?). Найцікавіше, що автор сам собі ж суперечить у своїй же книзі. Намагаючись проілюструвати зречення від свого я заради коханого, принесення себе в жертву: аби лиш коханий був щасливий, щоб йому, не дай Боже, хто не дорікнув дружиною-мужичкою, автор, як на мене, вибрав однозначно невдалий приклад. Якщо мета була показати самозречення, то навколо багато навіть драматичніших прикладів подібного. Якщо ж - висловити незгоду з нерівними шлюбами, показати в результаті нещастя від них, то що ми маємо наприкінці його прикладу?
Нерозумно відмовившись спробувати досягти щастя з коханим, на догоду людському поголосу, боячись прихованого засудження і можливих косих поглядів, щоб не засмучувати коханого такою ймовірною перспективою, Галочка скромно виходить за сироту, працівника свого батька. Її батько погоджується з "великою мудрістю" дочки і всяко їй у цьому допомагає. У результаті нещасна дівчина швидко чахне й помирає. Її батько Олексій залишається один зі своїм новоспеченим зятем. Зять одружившись раптово і не з любові, хоч і залишився тепер, мабуть, спадкоємцем, сумніваюся, що якщо він таки хороша і добра людина, був би від цього щасливим — на чужому горі щастя не збудуєш (краще б автор цю тезу взяв би за основу у своєму творі). Її коханий, обізвавши, напевно, про себе всю родину закінченими ідіотами, попрощався з ними назавжди. Для кращого драматизму і повноти картини не вистачає лиш, щоб він теж помер від горя, дав обітницю безшлюбності або хоча б пішов у монастир. Адже він теж її щиро любив і палко пропонував їй руку та серце. Чи його любов чимось гірше? Якщо автор дозволяє героїні померти без свого кохання, чому герой не може зробити те саме?
І ось тепер одне питання, навіщо люди роблять самі себе та тих, хто навколо нещасними? Адже тут навіть боротися за кохання не треба було, все було взаємно та обопільно. Якби ще автор показував, що ось так, мовляв, не треба робити, але ні, він навпаки ілюструє, на що має бути здатне справжнє кохання... Я логіки автора не зрозумів. Тому й не сподобалось.
Залишати відгуки можуть лише авторизовані користувачі!