Іван Котляревський «Наталка Полтавка»
- Середня оцінка:
- 8.00
- Оцінок:
- 1
Мова оригіналу: українська
Час написання: 1819
Класифікатор:
- Твір характерезують як: реалістичний/1,
- сатиричний/1, соціально-побутовий/1,
- Місце дії: наш світ (Земля)/1, Україна-Русь/1,
- Час: епоха просвітництва (з XVII ст. по XX ст.)/1,
- Сюжетні ходи: любовна лінія, трикутник/1,
- Перебіг сюжету: лінійний/1,
- Цільова аудиторія та вікові обмеження: підліткова/1, молодіжна/1, доросла література/1,
Анотація:
Примітки:
Вперше поставлена у 1819, опублікована у 1838.
Автор називав її оперою через велику кількість музичного матеріалу: до її складу включено 19 окремо нумерованих пісень. Частина пісень зі складу п'єси публікуються як самостійні твори. При цьому деякі з них взяті письменником з фольклору ("Дід рудий, баба руда", "У сусіда хата біла" та ін.), а частина створена ним самим ("Ой я дівчина полтавка", "Видно шляхи полтавські" та ін.).
Безпосереднім приводом написання твору стала п'єса А. Шаховського «Козак-стихотворец». Котляревський до певної міри написав свою п'єсу у піку "Козаку-стихотворцю", з метою показати його псевдонародний характер.
До складу входять:
- Віють вітри... (1956, вірш)
- -
- Видно шляхи полтавськії (1956, вірш)
- -
- Всякому городу нрав і права... (1956, вірш)
- -
- Ой, доля людськая... (1956, вірш)
- -
- Ой мати, мати! (1956, вірш)
- -
- Де згода в сімействі (1956, вірш)
- -
- Чого ж вода каламутна (1956, вірш)
- -
- Сонце низенько (1956, вірш)
- -
- Вітер віє горою (1962, вірш)
- -
- Ворскло річка невеличка (1956, вірш)
- -
- Ой я дівчина Полтавка (1956, вірш)
- -
- Начинаймо веселиться... (1962, вірш)
- -
Схожі твори:
- Григорій Квітка-Основ'яненко Сватання на Гончарiвцi (героїні сватають багатого й не любого, коли вона любить бідного)
Видання:
Відгуки:
Щось подібне я вже читав у іншого українського автора — Квітки-Основ'яненка, у його п'єсі «Сватання на Гончарівці». Тільки там дія відбувалася у Харкові, а тут поблизу Полтави. До речі, у них навіть оформлення схоже: оформлення п'єси російською, а репліки героїв українською.
Але саме Котляревський, виявляється, був першим (випередив на 16 років), тим самим заклавши основу у формування національного українського театру та драматургії. А так сюжет, за нинішніми мірками, досить нехитрий і навіть класичний: бідна дівчина Наталка закохана у Петра, який уже незабаром чотири роки як пішов на заробітки, заради «копійчини», яка б дозволила їм одружитися. Але оскільки від Петра давно вже ні слуху, ні духу, літня мати енергійно починає схиляти Наталку до шлюбу з багатим і впливовим возним... Ще б я відзначив кінцівку, яка вирішується занадто просто. Зате всі герої виявляються, що називається, не забули про совість, тобто: а лиходія то й немає.
Ще в тексті є цікава фраза возного, яку можна сприймати як готовий анекдот: «признаюсь, что от рожденія моєго расположен к добрим ділам; но, за недосужностію по должності і за другими клопотами, доселі ні одного не зділал...» (він, до речі, розмовляє дивною сумішшю російських та українських слів). І ще один цікавий факт: п'єса Шаховського «Козак-стихотворец» не просто послужила приводом чи стимулом до написання Наталки-Полтавки, вона згадана на сторінках п'єси Котляревського! Коли Петро повертається в село, в розмові про те, що бачив, він згадує малоросійську комедію, що йому сподобалася, ось тільки «сю штуку» по-українському написав москаль і дуже поперевертав слова, так що важко було розібрати про що там велася мова... (- мій вільний переказ слів Петра). У п'єсі також неодноразово згадуються героїчні сторінки історії Полтавського краю, а саме протистояння Петра I зі шведами. При чому автор однозначно виступає за російське самодержавство, не відокремлюючи від нього полтавські землі, тут же вихваляється доблесть козаків, які виступали за Петра I, й у негативному світлі згадується Мазепа.
Як би там не було, цей твір Котляревського мені більше сподобався, ніж його уславлена Енеїда.
Залишати відгуки можуть лише авторизовані користувачі!