Михайло Коцюбинський «Тіні забутих предків»
- Середня оцінка:
- 7.00
- Оцінок:
- 1
Михайло КоцюбинськийМова оригіналу: українська
Час написання: 1911, Чернігів
Класифікатор:
- Твір характерезують як: фантастичний/1,
- містика/1, психологічний/1,
- Місце дії: наш світ (Земля)/1, Україна-Русь/1,
- Час: епоха просвітництва (з XVII ст. по XX ст.)/1,
- Сюжетні ходи: з використанням міфології/1, любовна лінія, трикутник/1, становлення, дорослішання героя/1,
- Перебіг сюжету: з екскурсами/1,
- Цільова аудиторія та вікові обмеження: молодіжна/1, доросла література/1,
Анотація:
У творі розповідається про кохання гуцулів Івана й Марічки з ворогуючих родів. У повісті яскраво передано гуцульські побут і життя з елементами фольклору.
Примітки:
Першодрук: журнал «Літературно науковий вісник», 1912, т. 57, кн. 1, ст. 5-32, кн. 2, ст. 209-226.
До складу входять:
- Іванко та Чугайстир (1980, уривок)
- -
Видання:
Екранізації:
Тіні забутих предків (1965) , TMDb-рейтинг: 7.634
Фільм, створений за однойменною повістю Михайла Коцюбинського. Десятки років ворогували два гуцульских роди — Палійчуки та Гутенюки. Але сталось так, що Іван Палійчук покохав красуню із ворожого роду — Марічку, якій судилося прожити коротке, але щасливе життя. Не міг без неї бути щасливим Іванко. Але він жив далі. Оженився. Був коханим. Дітей не було. Господарював. І шукав смерть, яка забрала в нього кохану.
Відгуки:
За що автора справді й безумовно можна похвалити, то це за стиль і колорит мови. Такого яскравого, поетичного, навіть любовного опису природи ще пошукати; тим більше природи у певному сенсі рідних Карпатських гір. Я там бував лише двічі, але найцікавіше, що читаючи твір, я з подивом почав упізнавати місцевість! Адже тільки торік там відпочивав, купався і сплавлявся Черемошем і, найголовніше, підкоряв цю вершину «Чорна гора», яка інакше ще зветься Піп Іван! До речі, дорогою на вершину збереглася «колиба», де влітку пастухи досі роблять сир і доглядають поріділі отари. Таке враження, що це саме той літній табір, де проводив літо герой твору Іван, те літо, коли річка забрала його кохану Марічку...
Сюжет одного моменту, коли описувалася ворожнеча двох карпатських родів і як герої познайомилися, нагадав мені історію Ромео та Джульєти, я навіть з усмішкою почав очікувати продовження цієї шекспірівської історії на український лад. Але подальшої подібності не було, і колорит Карпат теж відступив, почалися описи ворожбитства (слово чаклунство тут не цілком підходить), окультних обрядів, ворожей, мольфара (місцевий карпатський типу чаклун). А такого я не люблю, не люблю, коли люди ходять до церкви і займаються всякою нечистю, і навіть коли не ходять, але теж займаються — все одно не люблю...?
Крім того, не зрозумів я основну думку твору, що власне прагнув показати автор? А це також завжди знижує мою оцінку. Особливо дико наприкінці виглядає обряд поховання, до чого це все? І чому повість називається «Тіні забутих предків»? Назва красива, поетична, і навіть поєднується з початком твору, але далі мої очікування виявилися невиправданими, і де там тіні, і де предки? Твір навіть важко можна віднести до фантастики, він досить навіть реалістичний, хоча саме певної містики там вистачає.
Залишати відгуки можуть лише авторизовані користувачі!