Іван Єфремов «Тень минувшего»
- Середня оцінка:
- 7.00
- Оцінок:
- 1
Мова оригіналу: російська
Час написання: 1944
Класифікатор:
- Твір характерезують як: фантастичний/1,
- фантастика/1, наукова фантастика/1, пригодницький, авантюрний/1,
- Місце дії: наш світ (Земля)/1, Азія/1,
- Час: епоха новітньої культури (з XX ст. по наш час)/1,
- Сюжетні ходи: винаходи та наукові дослідження/1, квест/1,
- Перебіг сюжету: лінійний/1,
- Цільова аудиторія та вікові обмеження: доросла література/1,
Анотація:
Видання:
Відгуки:
За великим рахунком, мені зрозуміле прагнення, мрія Єфремова, як археолога і палеонтолога, побачити хоч одного разу повну і барвисту картину того, чиї бліді тіні, рештки він відкопував. Мені зрозуміло і рішення, яке неважко сходу придумати Єфремову-фантасту: хочу щоб камені заговорили! і не просто заговорили, а показали тривимірну кольорову картинку. Раз і диво апарат для цього готовий. Щось собі таке, до речі, в дитинстві я теж фантазував, про можливість знімати інформацію у який-небудь спосіб з неживих предметів — свідків якихось подій тисячі років тому. Більше того, я навіть можу собі уявити, що колись щось подібне в тій чи іншій формі й вигадають. Навіть сам автор на сторінках повісті згадував про різні випромінювання та можливі взаємодії ще не відкриті наукою. Та ось біда, спосіб обраний автором не витримує жодної критики.
Я не фахівець у фото-техніці та технології, але спочатку автор начебто визнає, що у знімка має бути значна витримка і навіть намагається обґрунтувати звички динозавра, щоб він нерухомо сидів-позував кілька годин, щоб бути зображеним у смолі. При цьому пізніше, в таких витримках автор описує відбиток піни на гребенях хвиль, вираз обличчя доісторичної людини і неясний рожевий туман, що звідкись виповзає... Та тут навіть прості контури — вже були б відмінним результатом. Тим більше, по-моєму, про точну передачу кольору відображеного в слюді, смолі та іншому спеціально не призначеному середовищі — говорити не доводиться. Так як середовище неминуче внесе корекцію кольору, спотворення і шуми, навіть при ідеальній витримці і діафрагмі. І останнє. Навіть якщо припустити можливість деяких природних матеріалів служити як фотоплівка, то як має ще пам'ятати будь-який фотоаматор — якщо її не на години, а на мить засвітити — то там не буде нічого, окрім світлової плями. Я так і уявляю, як смола повільно наповзала, утворювався її шар на камені, протягом років (або сотень років), потім навпроти неї став у позу динозавр, несподівано відкрилися шторки природної камери, потім, коли динозавр пішов, шторки обрушилися, щоб закрити знімок від подальшого засвіту - ну щоб не проявилися інші динозаври, що приходили позувати після першого..?
Але на один бал я все-таки свою оцінку підняв, за ідею-пророцтво автора, наприкінці повісті, - перетворити світло на електрику, підсилити-обробити і потім перетворити назад на світло - це практично сучасна технологія обробки зображень?. А більш про що відгукуватися по повісті, крім її безпосереднього предмету, на жаль не бачу. Та ж Міріам — не більше ніж невеликий епізод, декорація на тлі творчих поневірянь вченого... До речі, де він, цікаво, ще необхідні кошти брав, у ще досить небагатій, чи навіть повоєнній, треба розуміти, країні на такі, м'яко кажучи, сумнівні проекти?
Залишати відгуки можуть лише авторизовані користувачі!