Ліна Костенко «Маруся Чурай»
- Середня оцінка:
- 9.00
- Оцінок:
- 1
Класифікатор:
- Твір характерезують як: реалістичний/1,
- драматичний/1, історичний/1, ліричний/1, психологічний/1, соціально-побутовий/1, філософський/1,
- Місце дії: наш світ (Земля)/1, Україна-Русь/1,
- Час: епоха просвітництва (з XVII ст. по XX ст.)/1,
- Сюжетні ходи: зрада/1, жертва/1, любовна лінія, трикутник/1,
- Перебіг сюжету: з екскурсами/1,
- Цільова аудиторія та вікові обмеження: молодіжна/1, доросла література/1,
Анотація:
Примітки:
У віршах.
Цитати з твору:
- Душа летить в дитинство, як у вирій,
бо їй на світі тепло тільки там.
- Моя любов чолом сягала неба,
а Гриць ходив ногами по землі...
- Що ж це виходить? Зрадити в житті
державу – злочин, а людину – можна?
- Не скигли, доню, то великий брид.
Здушили сльози – не виходь на люди.
Болить душа – не виявляй на вид.
- В житті найперше – то притомність духу,
тоді і вихід знайдеться з нещасть.
- І кожна мить – то може буть кінцем,
то може буть початком перемоги.
Видання:
Відгуки:
Твір дуже сподобався моїй доньці, ще з шкілної програми, за її рекомендацією прочитала дружина - змахнула сльозу і теж залишилась з найкращими враженнями. Ось і мені захотілось чогось щемливо-нашого, рідного і взявся я за читання. Не погано, але й не відчув якогось захоплення, щоб хотілося прогортувати сторінку за сторінкою, ще і ще. Минув сцену суду і став на паузу, відчув легке розчарування, бо мабуть мав завищені очікування. Особливо не вразили самі вірші, рими, будова куплетів, десь на 7 із 10.
Мої домашні "експерти" заявили, що твір не читали, а слухали. Ну що ж, під якусь марудну роботу, включив аудіокнигу у начитці Тетяни Гончарової - спроба №2. І о чудо! Ось він український рідний колорит, мелодійна виразна мова, поетичні виверти, а текст, історія проймає до глибини душі. Раніше теж слухав аудіокниги, здебільшого те, що нудно було читати, а хотілось завершення історії, то дослуховував. При чому, що при читанні, що від прослуховування, враження від твору залишались приблизно ті самі. А тут - історія заграла новими яскравими барвами, те чого не вистачало мені від сухого тексту. Я хоч і здивований, але тепер однозначно рекомендую - якщо вам зходу не йде читання Чурай Марусі - спробуйте аудіокнигу, я принаймні, не пожалкував.
З твору я взнав про саму таку легендарну особистість, поетесу і піснярку. І як прикро, що навіть достеменних відомостей про неї не залишилося, лише легенда... А скільки ще таких легендарних самородків втратив з пам'яті наш народ, скільки переметнулося на інші хліби... Полтава під час прослуховування була мені як рідна, хоча сам я з Поділля. Колоритні образи на суді і не лише там - впізнаю наш народ, сцени із сільського дитинства. Важкі історичні картини: сотні років постійного кривавого змагання за визнання і свободу, відчайдушність, героїзм, кров, поневіряння, спалені розгромлені міста, що знову відбудовуються... І не без певної філософії, наприклад сцени в київській лаврі: героїня розмірковує, чому потрібно звертатися до святих мощів - невже серед теперішніх героїв, що гибли за вкраїну, немає достойників?
Сама історія Марусі, її кохання і зради коханого не нова ні у житті, а ні в літературі, можливо героїні варто було б чинити інакше, розумніше, корисливіше тощо. Але історія розказана так, що брала за душу, хоч і не нова. Не скажу, що хотілося сильно співпереживати героїні, але на серце лягав сум від суворої реальності людської буденності.
Душа летить в дитинство, як у вирій,
бо їй на світі тепло тільки там.
Або ось ще із іншого автора:
Біда не в тім, що ти мене не любиш,
Біда, що я тебе не можу розлюбити...
Залишати відгуки можуть лише авторизовані користувачі!