Іван Котляревський «Енеїда»

• Твір характерезують як: фантастичний/1,
• гумористичний/1, сатиричний/1,
• Місце дії: наш світ (Земля)/1, Європа/1, Україна-Русь/1,
• Час: античність (з IX ст. до н.е. по V ст. н.е.)/1,
• Сюжетні ходи: з використанням міфології/1,
• Перебіг сюжету: з екскурсами/1,
• Цільова аудиторія та вікові обмеження: доросла література/1,

«Енеїда» - перша масштабна пам'ятка української літератури, яка була написана розмовною українською мовою. Поема започаткувала становлення нової української літератури.

Котляревський працював над поемою практично тридцять років із перервами, з 1794 по 1827 рік, коли закінчив шосту частину; а за деякими даними письменник продовжував працювати над поемою аж до смерті. Спочатку автор не збирався її публікувати і поема розповсюджувалася серед читачів у рукописних копіях. При цьому рукописи "Енеїди" стали настільки популярними, що двічі пережили піратське видання, перш ніж були офіційно опубліковані автором.

Перші три частини опубліковані без відома автора у 1798р. (Санкт-Петербург), одним із любителів українського слова, конотопським поміщиком Максимом Парпурою. Згодом, у 1808 році, книговидавець І. Глазунов повторив це видання. У 1809 р. Котляревський, за фінансової підтримки Семена Кочубея, вже самостійно видає "Енеїду", тепер у 4-х частинах, під заголовком "Виргиліева Энеида, на малороссійскій языкъ преложенная И. Котляревскимъ" (Санкт-Петербург). На титульному аркуші також містилося авторське зауваження: "Вновь исправленная и дополненная противу прежних изданий". Повне видання всіх шести частин відбулося вже після смерті письменника 1842 року в Харкові А.А. Волохіновим, якому автор продав закінчений рукопис незадовго до смерті.

*"Енеїда" Котляревського написана чотиристопним ямбом і складається з шести частин, на відміну від дванадцяти частин "Енеїди" Вергілія.

*Діалектною основою мови «Енеїди» послужили середньонаддніпровські говірки української мови. Більшість фонетичних, морфологічних та синтаксичних рис мови Котляревського закріпилися як нормативні у новій українській літературній мові.

*За даними деяких дослідників, крім Вергілія основою для написання поеми міг бути твір російського письменника Н. П. Осипова «Виргилиева Энеида, вывороченная наизнанку», що вийшла дещо раніше, в 1791 році. Збігається розмір (4-стопний ямб), строфічна форма (одична 10-віршова строфа) і навіть ритмічні особливості, притаманні російському ямбу на той час. У свою чергу "Енеїда" Осипова може бути російською версією або вільним перекладом "Virgils Aeneis, travestiert" А. Блюмауера, який сам наслідував "Le Virgile travesty en vers burlesques" П. Скаррона.

*Нелегальне видання поеми 1798р. вельми обурило Котляревського, і він дорікнув Парпуру, що той надрукував «Енеїду» «майже зіпсовану». Пізніше, в особисто підготовленому виданні поеми, Котляревський "помстився" Парпурі, додавши в описі пекла 82-у строфу, де якогось "мацапуру" смажили і шкварили за те, що той "...Кривив душею для прибутку, чуже віддав в печать..."

*Незадовго до 200-річчя автора у 1969 році у видавництві "Дніпро" вийшла "Енеїда" проілюстрована художником А. Базилевичем. Художник дуже перейнявся темою "Енеїди", створив понад сто тридцять пружних контурних малюнків, потужно підсвічених кількома кольорами, витративши на них майже 10 років. Ці ілюстрації А. Базилевича відтоді стали класичними для "Енеїди". Художнику однаково вдавалися як комічні чи сатиричні сцени, так і ілюстрації до баталій чи напружених, драматичних ситуацій. Більше того, серед малюнків досить часто зустрічаються сцени відверто еротичного характеру, що для видання СРСР того часу було досить несподівано і викликало в бібліотеках певний ажіотаж серед школярів, змушених вивчати "Енеїду" у школі.

*За мотивами "Енеїди" створено понад десяток опер, постановок тощо, декілька екранізацій.