Туве Янссон «Маленькі тролі і велика повінь»

Неодноразово чув згадки про забавних мумі-троликів Туве Янссон, але... ніколи не читав, і з автором не перетинався. Ось вирішив нарешті ознайомитись. Що сказати, книги однозначно дитячі і читати їх треба було раніше. Але в мене склалося враження, що навіть серед дитячих, принаймні перша книга про мумі-тролів, буде далеко не найцікавішою. (До речі, мої діти також підтверджують цей висновок). Згадую, що мене захоплювало свого часу (хоч потрібно робити поправку на досить мізерний вибір доступного читання тоді). Першими на думку спадають «Муфта, Півчеревика та Мохова Борода», Ено Рауд та пригоди Дівчинки Еллі із «Смарагдового міста», Волкова. Обидва, до речі, теж цикли, і, думаю, я б і в дитинстві з набагато більшим захопленням читав їх, ну а книги Янссон, найкраще підійшли б перед сном, бо за книгами Рауд і Волкова мені було важко заснути.

Але це не робить їх поганими, просто вони менш захопливі і, можливо, більше для дівчаток, ніж для хлопців. І вони добрі, хоча й повільні, і не в усьому логічні. Як кажуть, у когось склад розуму більш математичний і схильність до точних наук, а у когось — гуманітарний і схильність до гуманітарних. Я з дитинства більше люблю точність. І коли у Рауд пояснюється, що Півчеревичок, бо персонаж любить ворушити пальцями ніг, а у Мохової бороди з моху в бороді ростуть ягоди, то, незважаючи на безглуздість, мені все зрозуміло. А тут, хоч автор і проводить паралелі з домовиками, але я їх уявляю як знаменитого Кузю з мультфільму, а тролі для мене щось велике та небезпечне. Що ж таке мумі-тролі, мені виходить уявити лише за малюнками автора, але мені вони вже непереконливі?.

А навіщо живуть гатифнати, будучи німими, глухими тощо, і як/чим вони змогли заманити до себе тата Мумі-троля, що мама Мумі-троля з самим Мумі-тролем тепер його шукають; і чому у мами та тата немає власних імен і вони виступають лише придатками до своєї дитини; та й відсутність (м'яко кажучи) моральних напучувань мами нашого троля щодо втеклого тата, коли його знайшли, все це, і багато іншого, для мене так і залишилося не розкритим. Книжка ж залишила стійке враження, що вона з розряду: «Мамо, придумай-розкажи казку. — Ах, діти, ви ще не спите? Тоді слухайте далі...».