Ці повісті об'єднані в цикл самим Гоголем ще до моменту виходу його першого зібрання творів 1842 року. Їх об'єднує не тільки спільність місця дії - барвисті картини північної столиці Росії першої половини 19 століття, неповторно виконані автором, а й тема "маленької людини" в цій самій столиці, її безправ'я й пригнобленість. Сатиричною мовою Гоголь показує соціальні протиріччя, змальовує звичаї та побут різних прошарків сучасного автору суспільства Петербурга.
У цьому ряду дещо осібно стоїть лише повість «Рим», навіяна враженнями автора від перебування за кордоном та оформлена у вигляді уривка із запланованого, але так і не написаного роману «Аннунціата».
