Микола Гоголь «Невский проспект»
- Середня оцінка:
- 7.50
- Оцінок:
- 2
Класифікатор:
- Твір характерезують як: реалістичний/1,
- іронічний/1, психологічний/1,
- Місце дії: наш світ (Земля)/1, Кацапстан (московія)/1,
- Час: епоха просвітництва (з XVII ст. по XX ст.)/1,
- Перебіг сюжету: лінійний/1,
- Цільова аудиторія та вікові обмеження: підліткова/1, молодіжна/1, доросла література/1,
Анотація:
Твір є частиною:
- Петербургские повести (1842, збірник)
Видання:
іноземною:
(російська)
Відгуки:
Хотів процитувати думку автора - "Дивно влаштований світ наш! - думав я йдучи... Чи досягаємо ми того, до чого, здається, навмисне приготовлені наші сили?...". Але надто велика цитата виходить. Суть же повісті, виходячи з цієї цитати і опускаючи чудовий опис Невського проспекту, зводиться до того, наскільки мінливою є наша доля або випадок, наскільки важко часом одному отримати предмет своєї мрії, тоді як інший може і не помічати, що володіє ним. Так і в повісті два приятелі, прогулюючись Невським, майже одночасно помічають кожен свою дівчину, яка привернула їхню увагу. Але яка, і наскільки різна їхня подальша доля! І яка підступність випадку! Адже якби художник визначив предметом своєї пристрасті дівчину, що сподобалася поручику Пирогову, все закінчилося б не настільки драматично. Побачив би, що вона одружена, можливо перекинувся б кількома словами, можливо нафантазував би кілька мрій, а може, надихнувшись, написав би безсмертний шедевр, і у своїй високій душевній шляхетності він би не подумав нічого поганого.
А поручик? Хоч на нього чекала і не настільки драматична доля (так уже водиться в нашому світі, що ницість і посередність страждають менше, ніж піднесеність і шляхетність), але він також не зазнав би настільки ганебного фіаско. Навпаки, легко отримавши бажане, ще більше зміцнився б у своєму цинізмі і ставленні до навколишнього світу, по типу: хочу й беру.
Ну і, як завжди в Гоголя, окремим рядком потребує згадки мова автора. Тут, як і в «Мертвих душах», немає й сліду від атмосфери, яка так сподобалася мені в циклі повістей про Диканьку та Миргород, але який зворушливий стиль автора щодо прекрасної статі, як зворушливо і водночас іронічно він звучить! Мені якось цікаво підмічати подібні нюанси авторського, чоловічого ставлення, прямо інтригує. Тож не втримаюсь і наведу кількома цитатами 🙂 (у власному перекладі, бо верне від кацапської), тим паче тут вони просто блиск у кілька штрихів:
- ...і мініатюрний, легкий, як дим, черевичок молоденької пані, що обертає свою голівку до блискучих вікон крамниці, як соняшник до сонця...
- тисячі сортів капелюшків, суконь, хустинок, - строкатих, легких, до яких інколи впродовж цілих двох днів зберігається прив'язаність їхніх власниць...
- А які зустрінете ви дамські рукави на Невському проспекті! Ах, яка краса! Вони дещо схожі на дві повітроплавальні кулі, тож пані раптом би піднялася в повітря, якби не підтримував її чоловік; тому що пані так само легко й приємно підняти в повітря, як підносити до рота келих, наповнений шампанським.
І це, звісно, лише мала, хоча й яскрава, дещиця - бо ж усього не перецитуєш. А описи чоловіків, цих "чорних жуків" в оточенні "ніби цілого моря метеликів, що піднялися раптом зі стебел" панянок теж не менш правдиві й мальовничі 🙂.
Залишати відгуки можуть лише авторизовані користувачі!