Михайло Булгаков «Мольер»

Після прочитання Собачого серця перша третина книги про Мольєра виглядала бліденько і нудненько. Виникало навіть відчуття регресу автора, тим паче дивне, що роман написаний уже в зрілу творчу епоху письменника. Що далі за текстом, то більше зростало моє дивування. Адже думку про те, що це була творча помилка, доволі швидко довелося відкинути, зважаючи на усвідомлення колосальної роботи, яку мав виконати Булгаков для написання цієї біографії. Можливо, свою роль у сприйнятті роману зіграло й те, що ні театром, ні, тим паче, Мольєром я до цього якось не особливо цікавився, і насильницьке читання біографії мені досі слабко відомого Мольєра задоволення не приносило. Щоправда, слід зауважити, що буквально з перших сторінок - твір саме як біографія виконана в художньому стилі - вищий всіляких похвал, художнішої і цікавішої біографії я не бачив 🙂. Інша справа, став би я без Булгакова читати біографію Мольєра? А так, порівнявши з «Вікі», я дізнався, що Мольєр вважається родоначальником класичної комедії, мав світовий вплив на театр і творчо був дуже плідний, що в романі, до речі, Булгаков розкрив не надто.

Зате з роману я дізнався, що у виставах Мольєра грав сам король Франції з придворними, Мольєр погано переносив критику, був «велелюбний», у сенсі ласий до жінок настільки, що зумів свого часу зібрати у своїй трупі та пожити в одній квартирі з трьома своїми пасіями, про які було відомо сучасникам та, відповідно, Булгакову, у тому числі включно з дружиною, яка, за іншими джерелами, була йому водночас і донькою. Що сказати, це талант, маю на увазі Мольєра, щоправда туга бере за жінок, мм... скажімо так Франції, які дозволяли з собою таке фривольне поводження. Цікаво, сучасний фемінізм вніс якесь просвітлення? Звертають на себе звичаї Франції, описані автором: не було практично жодного вельможі, що себе поважає, чи дами вищого світу, які б не ходили на ліво, при цьому усі чітко були страшними власниками й ревнивцями, що, своєю чергою, Мольєр жорстко висміював у своїх комедіях про ревнивців і рогоносців. Виходить він у своїх комедіях над собою потішався? Про Францію я ще у Дюма читав (до речі, на Дюма це творіння досить таки схоже), там теж це було сюжетом для романів, але зовсім не носило такого масового і звичного порядку. Тож я дещо не в тямках 😮? Та й Майстер з Маргаритою у Булгакова - теж герої, які запросто наставили рогів своїм благовірним.

Тож роман вийшов досить неоднозначним і слабко схожим на решту творчості автора. З переваг можна відзначити, що автор не пошкодував часу і сил на підготовку, і роман вийшов досить реалістичним, докладним, і при цьому не скочується в документалістику. Майстерність і стиль автора теж незаперечувані, решта - на любителя. Щоправда ближче до середини доля героя-театрала починає таки цікавити, завдяки таланту автора, і читання стає вже не таким нудним і навіть цікавим. А от кінцівка вийшла хоч і коротка, але саме біогафічна і за викликаним інтересом більше схожа на початок ніж на середину.

Виникає все ж таки ще одне питання, що ж так зацікавило Булгакова саме в Мольєрі, що він написав саме його біографію? Чи те, що він мав свою доньку за дружину, чи те, що його первістка хрестив сам король, чи те, що король грав у його виставах, чи вирішив спробувати себе в стилі Дюма? Адже хоча я і дізнався з роману, що Мольєр був досить непересічною особистістю, але ж і окрім нього були інші не менш, а то й більш знамениті персонажі...