О.С. Пушкін «Полтава»

Якщо відволіктися від поетичних чеснот (гадаю, в останніх сумнівів виникати не повинно), то в історичному плані вельми сумнівний, ангажований твір. Я, щоправда, не полінувався і пошукав - справді всі персонажі не вигадані й події мали місце бути. Дійсно вже в літах Мазепа захопився Марією (Мотрею) і та тікала від батьків до нього, але він її повернув батькам і сватав (і це за різниці у віці близько 50-и років). А ось Кочубей доносив не один раз, перед тим як Мазепа з ним розправився. Крім того, на момент страти Мотря вже була заміжня (не за Мазепою), але за поемою було вигідніше підняти драматизм, ніж згадати про це. І.т.д і т.п. Загалом історичні події іноді бувають не однозначні і не тут сперечатися хто був героєм, а хто зрадником, тим паче методом свідомого їх викривлення, як це здавна практикує московія. Але цей твір і є таким випадком. Навіть в лайтовій версії є класичний вже приклад історії з підлим шпигуном і патріотичним розвідником глибоко законспірованим у тилу ворога... просто одна й та сама людина носить одразу дві назви: вона розвідник для сторони, яка її впровадила, й зрадник і шпигун для сторони, під яку вона копає. І сперечатися хто він, зрадник чи герой, глибоко відносно, це навіть без спотворення фактів, яке має місце тут.

Я взагалі поеми Пушкіна до кінця не розумію, як то, наприклад, «Мідний вершник», або не поділяю як «Цигани» чи «Кавказький бранець» (теж імперія приперлася на Кавказ і потім Пушкін корчить із них героїв), єдиним поки що виключенням лишилась «Руслан і Людмила», яка і поетично шедевр, і за духом мені близька. А ось інтерпретація досить неоднозначних і значних історичних подій... не імперському ефіопу Пушкіну про це просторікувати. Навіть якщо він у ній (інтерпретації) й має якусь рацію (я не історик просто погуглив, а реальність може бути ще більш неоднозначна), хоча сумнівно. Ось тому Руслан і Людмила - чудово, а Полтава - не те.