Сергій Лук'яненко «Звёздная тень»

Ось подобається мені читати Лук'яненко, хоч він імперець і шовініст: захопливо, цікаво, закрутка сюжету на висоті, багато різних ідей, може й не всі оригінальні, але красиво і органічно вплетені в сюжет. Тож книга читається швидко та з цікавістю. Разом з тим, я рідко ставлю йому надто високі оцінки. Він береться за глибокі теми, філософські ідеї рівня Лема, Хайлайна чи Стругацьких, але не розкриває їх достатньою мірою, йдучи у розважальний треш!

Ну ось як тут, яка цікава концепція безсмертя зав'язана на брами. До речі, щось подібне було реалізовано у «Місто і зірки» Кларка, тільки там все продумано до дрібниць, а тут читач має сам вгадувати: хто побудував брами, якщо тіло гине, що з ним фізично відбувається, звідки в цьому випадку відтворюється матриця особистості (вона ж раніше зчитана, а не тоді коли тіло загинуло). Або така таємнича концепція Тіні, яка нас інтригувала у першій частині епопеї. Відверто, я думав, що розкриваючи цю інтригу автор знову зведе все до рівня дитячого белькотіння, як і з назвою «геометри» (ну круглий материк ну і що, у них що, ще є десь схильність до чітких геометричних форм, у побуті, будівництві, техніці? Ні? Тоді чому не «Наставники» чи «регресори»?). Але ні, автор здивував і Тінь виглядала не в приклад незвичніше.

Тінь і її брами породжують, окрім безсмертя, концепцію просто незбагненної Свободи, причому свободи обопільної і фактично нічим не обмеженої — більше просто неможливо! Подібної концепції мені просто ще не зустрічалося і тут можна легко впасти в нетрі філософії, осмислюючи це.

Разом з тим опрацювання деталей знову підкачало. Тінь це породження людства? Чи це якась над сила порівняна Богові? Я так розумію всі світи рано чи пізно будуть у Тіні, тоді навіщо це буцання заслужили не заслужили, згодні прийняти, не згодні? І чому геометр-регресор Риммер, усередині Хрумова вирішив принести Тінь у свій світ, а Петро ні? До речі, Риммер, який не вчасно прокинувся, теж виглядає притягнутим за вуха. Не менш цікава і ще більше не опрацьована інша істота всередині Хрумова — куалькуа. Це теж надрозум, який вже давно міг підкорити весь всесвіт. І про це сильні раси навіть не здогадуються...

Чому сильні прийняли Людство до свого складу, а, наприклад, Аларі, ні? Чому людей взагалі туди прийняли, вони ж так і залишаються недорозвиненими в порівнянні з іншими сильними. І взагалі саме поняття «прийняли до складу», що змінює у контексті людства, раніше їм щось забороняли, а тепер дозволять? А людство зможе це «дозволять» реалізувати? Адже просто прийняти ще не означає автоматично допомогти, а без цього мало що зміниться. Або, щоб оволодіти тією чи іншою технологією людству потрібно буде об'єднатися в єдину наддержаву зі світовим урядом (адже всі чужі раси, а їх багато, в цьому романі виступають монолітом, і тільки у землян кожна країна сама по собі, а Петро взагалі бадьоро уроблює КомітетГБ, по суті уникаючи юрисдикції власного уряду), і це буде не вимога, а об'єктивна реальність, що тоді? Петруха погодиться, щоб не було Раші? Тобто щоб бути сильним, треба до нього спочатку дорости, щоб стати атлетом і піднімати штангу 200 кг, мало буде записатися до списку тих, хто піднімає таку штангу, правда?

В основному вся Тінь — людство, принаймні ми на власні очі чужих так і не зустріли, тоді чому в конклаві лише якісь енергетичні та бегемотні сутності, щури та комахи? Чому уламок пра-тіні живий комп'ютер, т.зв. Лічильник, має форму ящера, це еволюційно оптимальна форма для живого комп'ютера, чому ж всі інші фантасти будують людиноподібних роботів?

Ну, сподіваюся мені вдалося висловити чому творчість Лук'яненка я читаю із задоволенням, в основному, але не можу поставити найвищих оцінок.

До речі, якщо в першій частині автору болів статус Криму, то тут він дуже виразно пройшовся по москальським спецслужбам.