Олександр Бєляєв «Аріель»
- Середня оцінка:
- 7.00
- Оцінок:
- 1
Класифікатор:
- Твір характерезують як: фантастичний/1,
- фантастика/1, гуманітарна фантастика/1, пригодницький, авантюрний/1, філософський/1,
- Місце дії: наш світ (Земля)/1, Азія/1,
- Час: епоха новітньої культури (з XX ст. по наш час)/1,
- Сюжетні ходи: навчання в навчальному закладі/1, супергерої, надприродні здібності/1,
- Перебіг сюжету: з екскурсами/1,
- Цільова аудиторія та вікові обмеження: підліткова література/1,
Анотація:
Історія захоплюючих та небезпечних пригод юнака з аристократичної британської сім'ї, що виріс у дивовижній езотеричній школі Дандарат, де гуру-наставники, використовуючи одночасно дуже жорсткі методи психологічного тиску та давні практики посту та медитації, розвивали паранормальні здібності вихованців. Однак доля Аріеля виявилася незвичайною навіть для Дандарата, – йому довелося стати об'єктом таємничого експерименту, в результаті якого він набув здатності літати…
Видання:
іноземною:
(російська)
Відгуки:
Така романтична ідея твору - задовольнити давнє прагнення людини підкорити небо... Просто, без крил, без техніки — захотів — полетів! Щоправда, нещодавно випадково дізнався, що, наприклад, і «Острів загиблих кораблів» і «Людина-амфібія» — це все ідеї, сюжети взяті автором із чужих творів. Тепер і з приводу Аріеля у мене виникають аналогічні сумніви можливого плагіату, тому що мрія вільного польоту явно здавна бередила уми людства, мабуть навіть ще до Ікара.
Проте все одно все дуже красиво і романтично: бідний юнак, що втратив батьків і потрапив у таку дивну школу в дикій та екзотичній Індії... І я б оцінив роман вище, якби не ця нав'язлива ідея протиставлення злісному, меркантильному, людиноненависницькому «Заходу», яка просочується з кожного розділу і з кожної щілини. В Індії жорстокий раджа знущається з дружини і прислуги, прислуга огидно й добровільно плазує перед ним, у раджі пристрасть до жорстоких розваг, все купується і продається. Тут же злісні колонізатори-британці, сагіби, влаштовують свою збочену школу Дандарат, подалі від європейських очей, проводять на людях експерименти і змалку виховують собі поплічників. Духовенство переслідує свої, аж ніяк не духовні, цілі щодо виконання плану навернення нової пастви та щодо відповідного просування службовими сходами. В Америці правлять бал гангстери, для яких не лишилося нічого святого. Шановний авторе, ну навіщо стільки місця треба було приділяти у своїх творах цьому загниваючому Заходу, та ще й запозичуючи у них сюжети, якщо там все так погано і такі низькі люди? Чому не писати відразу про ту країну, де так вільно дихала людина? А, не було значить про що там писати? Тоді навіщо було так принижувати решту світу? А чому по книзі у мене складається враження, що тільки злидні роблять людину благородною, доброю і совісною? Адже навіть Джейн, сестра Аріеля, насамкінець виглядає такою зарозумілою поганню, як і більшість героїв книги, крім нещасних паріїв.
По Індії помітно шаблонний опис країни, якої автор не бачив. Та й кінцівка: знайшов герой свою Лоліту? А чим на хліб буде заробляти, дрова рубати чи таки фокуси з левітацією показувати, як сестра передрікала, це шлях правильної радянської людини?
Залишати відгуки можуть лише авторизовані користувачі!