Володимир Винниченко «Федько-халамидник»
- Середня оцінка:
- 9.00
- Оцінок:
- 1
Мова оригіналу: українська
Класифікатор:
- Твір характерезують як: реалістичний/1,
- драматичний/1, психологічний/1, соціально-побутовий/1,
- Місце дії: наш світ (Земля)/1, Україна-Русь/1,
- Час: епоха просвітництва (з XVII ст. по XX ст.)/1,
- Перебіг сюжету: лінійний/1,
- Цільова аудиторія та вікові обмеження: підліткова література/1,
Анотація:
Федько на всю округу був босяк ще той, сам із небагатої родини, але ображати себе не давав нікому, швидше навпаки, часто хуліганив на вулиці. І часто підбивав на участь у своїх вибриках хазяйського зніженого синка Толю, за що Феді часто діставалося. Але вся драма оповідання розкривається під час одного випадку навесні на річці, під час льодосплаву.
Примітки:
Вперше - газета «Рада» 1912р.
Видання:
Відгуки:
З дитинства найбільше запам'яталося і запало в душу саме це оповідання, якщо не єдине з усієї збірки. Ну хіба ще про голубника міг щось згадати. Його герой аж ніяк не близький мені за духом, навпаки, хуліганів, які користуються своєю фізичною силою, ніколи не любив. Але все одно, за розповіддю він був Шляхетною Людиною, хоч і «низького» походження, куди шляхетнішим за багатенького Толю. І Толю цього по суті і не чіпав, і не підбивав, той сам пнувся випендритися, якщо вже вулиця ніяк його багату пихатість поважати не хотіла, а часто Толю просто банально тягнуло відчути хлопських розваг, типу походити під дощем босим по калабанях.
І як часто буває в житті, одному, більш цинічному, плаксивому і, скажімо прямо, архібезсовісному, все завжди легко сходить з рук. А другому, і так менше обласканому життям, часто доводиться віддуватися і за себе, і за "того хлопця". Я просто заплющую очі і бачу — який чудовий чинуша в результаті повинен вийти з нашого Толяна. У нашому житті він по-любому далеко піде. Оце то й сумно, й прикро, й западає в душу, а що робити? Де шукати справедливість і як її знайти, якщо світ часто змалку вже такий, як у цій книзі? І який фінал може зрештою чекати героя цього оповідання Федька?
Сумно, у автора взагалі багато смутку в його юнацьких оповіданнях, а в цьому особливо сумно поряд ще з одним оповіданням автора — «Кумедія з Костем». Там теж така комедія - далі нікуди.
Правда дітям важко читати такі оповідання, хоча і про дітей (пам'ятаю як сам читав школярем), а мені ось, дорослим, було цікаво, прочитав із задоволенням, тепер сумую 😉.
Залишати відгуки можуть лише авторизовані користувачі!