Ольга Ларіонова «Чакра Кентавра»

З першого погляду дуже приємний, гарний твір, романтичний та атмосферний. Спочатку, правда, я до нього ставився з сильною недовірою, але в міру читання він захоплював мене все більше і більше. Тут, мабуть, зіграло свою роль ще й те, що перед читанням я не знав про нього рівно нічого, я не читав ні відгуків ні навіть анотацій, просто вичепив назву з якогось рекомендаційного списку, скачав і почав читати. Так що все для мене було незвіданим і несподіваним, саме в такій конфігурації я й рекомендую читати, щоби отримати максимум задоволення.

Повість бере своєю атмосферою якогось феодального середньовіччя, замки, ерли, король і ненаслідна принцеса... Із самого початку присутня загадка таємничих невідомих нам істот — крегів. Герої можуть спілкуватися через відстані і навіть передавати предмети або переміщатися самим через «ніщо». — Ура! Це сучасна казка! Але ні, присутні космічні кораблі, всюди працюють серви і поступово відкривається таємниця, що до «темних часів» це був цілком земний світ.. так може це і є Земля? (Після кризи перенаселення). Але ні, починається друга частина, в полон беруться зоряні вовки.. і сюжет починає виглядати по новій.

Так, за тверезим роздумом можна знайти достатню кількість огріхів, але книга все одно справляє дуже позитивне враження. А осягнувши таємницю крегів, розумієш, що тут є й неабияка частка філософії: що можна бачити, якщо дивитися на світ чужими очима. У чужому відгуку підглянув, що є навіть певні відсилання в політику, хто з сучасних націй за автором може бути засліплений, хоча тут не так все однозначно, я б сказав. Як на мене, то в сучасному світі ми всі знаходимося якоюсь мірою з спотвореним зором певними крегами. І так, добре, що письменниця не пустилася в нетрі комунізму.

Ну і що стосується недоліків чи причіпок. Сім'ї на Джаспері мають багато дорослих вже дітей, але чому тоді триває вимирання? Креги впиваються владою, але мріють потрапити на безлюдну планету, щоб провести там залишок життя у повній самоті. Тут щось не в'яжеться, а авторське пояснення виглядає ще безглуздіше, тим більше, що креги можуть нероздумуючи жертвувати собою задля загального збереження статус-кво. Не розкрито тему, чому строкаті креги стають ізгоями серед своїх, і навіть без якоїсь вигоди один екземпляр повністю віддається допомозі людям всупереч своєму роду.

Я ще можу повірити, що в ім'я дотримання давніх звичаїв принцеса Сенія одразу визнала людину новим чоловіком. Але ось чому фінн, маючи дружину і дітей, добровільно пожертвував себе заради вільного від земних уз росіянина, не зрозумів зовсім. Бо дружина некрасива була і він її навіть кликав білугою, а товариші Мобі Діком?

Однак, не чіпляючись, я б із задоволенням прочитав подальше продовження розвитку цього світу. Але, як пишуть в інших відгуках, на жаль, від цього краще утриматися, тому поки зачекаю, щоб не псувати собі ауру цієї казки.

І останнє. Мені сподобалося, що автор цієї історії – жінка. Тільки жінка могла так красиво і чисто описати стосунки між закоханими, так описати враження землянина від того, як він вперше побачив свою принцесу. Чоловік би напевно тільки таким спогляданням не обмежився. Мені сподобалося.