Андрій Новік «Останній спадок»

Маячня. Це якщо характеризувати одним словом. Причому маячня шкідлива, яка може завести когось на манівці. Тут і перекручена участь американців у подіях в Україні - московити можуть трактувати на користь своїх наративів (мені то плювати на їх думку, але нащо лити воду на їх млин про жорстокість і свавілля світового жандарма?), і навіщось забредання на поле релігії, в якій, боюсь, автор смислить ще менше ніж у ручному інструменті. Я до того, що не візьмусь судити як автор розбирається в історії, але інструменти то явно не про нього. Навіть якщо він назвав болгарку шліфмашинкою то все одно не зміг би розрізати куб без лещат або той мав би бути таких габаритів щоб його можна було втримати ногами. Писали, що атмосфера вишу з боку викладачів теж не відповідає дійсності; і опис стосунків у книзі я можу визначити як нереалістичні. Тож на закрутку сюжету про криваві топорні дії спецслужб, до чого тут куб, глаголиця (що справді діду треба було якось зробити металевий кубик і потім майстерно покрити його деревиною, щоб передати послання, він що не мав інтернету, але мав багато зайвого часу?), вселенська змова українських неоязичників, щоб скинути православ'я і т.д. - загалом весь сюжет книги викликає лише поблажливу посмішку. А Далібор на вигляд дійсно такий, що можна реально його запідозрити, як він порішив 21-го селянина просто проїжджаючи машиною повз, це тоді як розбився із двома свідками? 😮 Я теж не в захваті від наших поліціянтів, але що справді можна іноземцю приїхати в країну, просто взяти чужу дитину і вивезти її з собою, отак просто??

І ще. Нелітературна мова в літературі мене відштовхує. Тобто матюки самостійно знімають у мене один бал. Невмотивоване смакування жорстокістю, опис кровіщі, розбризканих мізків, що не впливають на сюжет, а просто автор таке смакує - мінус один бал. Оригінальна закрутка сюжету із стрибанням не просто з одної локації в іншу туди-сюди, але й вперед-назад в часі, теж я не оцінив, скоріше це ускладнювало мені читання. Ось короткий переказ перших 100 сторінок: церква в Римі: зарізали священника; Львів: Далібор грається із сином і сумує за померлою дружиною; Вашингтон: Маєрс муляють підбори-шпильки, вона нервує і знущається з надокучливого колеги; Львів: Далібор на новій роботі; Нью-Йорк: не зрозуміло який агент, але з українським ПІБ тупо гине в конспіративній квартирі, не зрозуміло від яких агентів; Львів: Далібор нажлюкується в новому колективі; Лейк Цюрех: Мелані кришить цибулю і дивиться як на її очах її п'яний чоловік вбиває одну з її доньок; знову десь у США: самозакоханий Гендерс на нараді - "вони дещо знайшли"; Львів: малий пробує спалити квартиру, а Далібор - вести пару; далі в США Гендерсон організовує стеження, а в Італії ріжуть Мелані, в Україні стрьмний пацан під стрьомним дощем уночі приносить Далібору стрьомний куб... Стильову знахідку я не зацінив.

З плюсів. Читалось швидко, історичні екскурси мені були мабуть самим цікавим з усієї книги 🙂. А в печерах поряд Стільське, Іллів я саме цього літа був, тож це теж було цікавим 😊. Дена Брауна ще не читав, і наскільки автор із ним схожі, не берусь судити, але підозрюю, що Браун мені теж не піде. Як на дебют то може й дійсно непогано і я вітаю потуги українських молодих авторів і за це можна було б багато на що закрити очі,.. але ні, твір мені видався картонним і вторинним. А я оцінюю ступінь свого задоволення від книги: 4/10.

Прикольно ще, я читав друге видання і почитавши ранні відгуків взнав, що кінцівка хоч і не стала яснішою і вмотивованішою, але змінилась в одній маленькій але досить суттєвій деталі, та не буду спойлерити: хто читав перше видання - купуйте друге і перечитуйте 😉.