Сергій Лук'яненко «Геном»

Лук'яненко вдалося створити оригінальний, органічний і в чомусь зловісний світ майбутнього, побудований на ідеї модифікації геному людини під конкретну спеціалізацію. Так, у цьому світі автора ще є так звані «натурали», до яких модифіковані герої книги ставляться поблажливо-зверхньо, ​​і є «специ», чиї батьки ще до народження дитини обрали її спеціальність, професію. Світ, ідея, широта та органічна ув'язка фантастичного задуму – це сильна сторона твору. Решта, на жаль, це слабка його сторона.

Як пише автор одного відгуку, і я з ним солідарний, весь твір «кохання та ласки» подавай. Часом складається враження, що саме це і є основною ниткою твору, а не якась там фантастика, для камуфляжу присмачена якимось там геномом; як охарактеризували книгу ще в одному відгуку: механічний секс без заумного філософствування з динамічним сюжетом.

Автор все гарно продумав, навіть принципи окремих спеціалізацій розробив, ось того ж пілота: замість любові у нього генетично запрограмовано злиття з кораблем і він щасливий. І це я можу зрозуміти, але якого ж бену йому заодно не відключили пристрасті до тілесних втіх? Це йому на кораблі не заважає?, якщо він про це тільки й думає, якщо не залишилося вже жодного члена екіпажу жіночого роду, з яким він не... якщо він між вахтами викладається по 4 рази, а потім ще й у віртуальну реальність у пошуках розваг цього ж роду пірнає (порівняйте зі своїми власними генетично не модифікованими здібностями)? Чи це за Фрейдом вилазять юнацькі травми автора, його фантазії зрілого мужика щодо малоліток та великих негритянських жінок? Як на мене така поведінка шкодить пілоту і спотворює ідею спеціалізації, тим більше, що подібними проблемами грішать і інші специ, що зустрічаються на сторінках книги. На одній із планет світу автор навіть реалізував ще одну свою фантазію, коли мисливці наздоганяють жертву — беззахисну дівчину — ґвалтують її й далі всі задоволені мирно розходяться до наступного «полювання». Складається навіть враження, що саме подібні збочення і є ідея автора, а решта фантастики — лише антураж, полотно для її реалізації.

Якщо відволіктися від цього основного антуражу і копнути глибше, то полізуть численні штампи і кліше, які автор застосував у своєму творі, хоча треба визнати, що застосував в основному талановито і не без цікавинки, але вибачте Холмс і Ватсон це вже перебір, не рахуючи свиней (свині, до речі, розміром зі слонів, це навіть свіжо та оригінально).

У світі автора (який фантастичний, а не еротичний) залишилося незрозумілим і не продуманим, що змушує батьків у такому світі мати дітей — ось я не зрозумів, якщо чесно. А коли батьки обирають спеціалізацію своїй дитині, і за великі гроші, а вона їх у 14 років кидає і більше про них не згадує, то навіщо це батькам, тим більше, що вони теж можуть бути спецами та отримувати кайф від «злиття з кораблем»? Гаразд, а що змушує батьків вибрати своїм майбутнім чадам спеціальність двірник чи гейша? Це такий вишуканий чорний гумор чи приховане помста?, чому немає надлишку пілотів, воїнів, всерозвинених агентів?

Як підсумок: якщо буквально за текстом зняти кіно — вийшов би не тривіальний порнофільм із полуничних фантазій автора, один лише фінальний бій із лиходієм чого вартий, а ось фантастику це затьмарює...