Олексій М. Толстой «Золотий ключик або пригоди Буратіно»

Буратіно - в Італії, батьківщині театральних масок та лялькового театру, — означає ляльку-маріонетку.

Перебуваючи в еміграції у 1923 році, Олексій Толстой редагував російський переклад казки італійського письменника Карло Коллоді «Пригоди Піноккіо. Історія дерев'яної ляльки» (1883), здійснений Ніною Петровською. Через рік ця книжка вийшла в Берліні, у видавництві «Накануне», коли Толстой уже повернувся у СРСР.

Переклад був примітний рядом адаптацій італійських реалій до російських, стилістичними переробками (російські прислів'я, приказки й т.п.), іншими відмінностями від оригіналу, які згодом перейшли у «Золотий ключик». Наприклад, ім'я батька Піноккіо у цьому перекладі — Карло, тоді як в оригіналі — Джеппетто.

У жовтні 1933 року О. Толстой підписав із «Детгизом» договір на переробку свого (у співавторстві з Ніною Петровською) переказу «Піноккіо», а навесні 1935 року повернувся до цієї казки, відклавши роботу над трилогією «Ходіння по муках» (в той час письменник одужував після інфаркту міокарда, перенесеного у грудні 1934 року).

Уривок під назвою «Приключения Буратино в стране дураков» вперше надрукований в журнал «Смена» №7, 1935 р. Окремим виданням казка вийшла 1936 р. у видавництві «Детиздат», Л. На її основі кіностудією «Мосфильм» був створений фільм і видано сценарій «Золотой ключик» - монтажний запис нового звукового фільму. Сценаристи: О. Толстой, Л. Толстая, Н. Лещенко. Госкиноиздат, М., 1939.

В 1953 р. студією «Диафильм» було випущено діафільм «Приключения Буратино», у якому художник Л. Володимирський створив образ дерев'яного героя у смугастому ковпачку, що став загальновідомим і тепер класичним.