Василь Шкляр «Чорний Ворон. Залишенець»
- Середня оцінка:
- 7.00
- Оцінок:
- 1
Василь ШклярМова оригіналу: українська
Класифікатор:
- Твір характерезують як: реалістичний/1,
- історичний/1,
- Місце дії: наш світ (Земля)/1, Україна-Русь/1,
- Час: епоха новітньої культури (кінець XIX-XX ст./1)/1,
- Перебіг сюжету: з екскурсами/1, лінійно-паралельний/1,
- Цільова аудиторія та вікові обмеження: доросла з віковим обмеженням/1,
Анотація:
Роман відтворює одну з найдраматичніших і найбільш замовчуваних сторінок нашої історії — боротьбу українських повстанців проти окупаційної влади у 1920-х роках. Збулося Тарасове пророцтво: повіяв новий вогонь із Холодного Яру, і лицарі лісу освятили зброю на московського ката. Найзапекліші з них — залишенці — продовжили боротьбу навіть тоді, коли в Україні утвердилася диктатура чужинців і не було вже надії на визволення. Таким був загін отамана Чорного Ворона.
Примітки:
За деякою інформацією, це найбільш видаваний роман сучасної української літератури, чий сукупний тираж уже перевершив 300 000 екземплярів. Перекладений англійською, португальською та словацькою мовами.
Видання:
іноземною:
(англійська)
Екранізації:
Чорний ворон (2019) , TMDb-рейтинг: 7
Стрічка розповідає історію життя та кохання Івана на прізвисько Ворон, якому випала доля стати учасником повстанського руху часів Холодноярської республіки. Одвічна жага українців до волі не дає головному герою залишатись осторонь важливих подій, які розгортаються у його селі. Саме тому він відважно жертвує спокоєм та сімейним затишком і починає запеклу боротьбу за незалежність рідної землі, волю та майбутнє українців і власної родини.
Відгуки:
Треба віддати автору належне, він мав потратити багато часу, щоб належно підготуватися і написати подібну книжку. І це йому блискуче вдалося - реальний історичний персонаж, один із отаманів славетного Холодного Яру, виглядає справжнім і живим, навіть аж занадто, як для історичної персони. Документальні архівні вставки додають історичної переконливості, серце щемить через безвихідь і відчуття жалю і спорідненості з героями.
Разом із тим щось важко пішла мені ця книга. По-перше після «Холодного яру» Горліса-Горського вона вже не вражає, хоча водить тими ж, уже знайомими стежками. Просто перша читалася самобутньо, від очевидця, ця ж уже більш літературна, хоча я б і не назвав її вторинною. Може важко у все це було знову поринати на фоні новітньої війни все з тим самим підлим ворогом. Але мучив я цю книгу довго. Вона йде в двох якихось паралельних лініях. Перша лінія - історія отамана Чорного Ворона, друга - отамана Веремії. Обидві ніби два боки тої самої медалі, і я все ніяк не міг дочекатися, коли вони нарешті зіллються, щоб розставити врешті крапки, хто є хто.
У автора ще присутні цілком літературні вставки про чорного ворона, як про мудрого птаха, що прожив уже під триста літ і зверхньо споглядав за людьми на цій землі і за їхньою віковою бідою - зайдами, що не давали спокійно жити мирному українському народу. Вставки цікаві і органічні, зшивають текст, додають дрібку містичності (із цієї ж теми було ще кілька картин із вовком). Але не точні, наприклад, ворон - хижак, що розорює гнізда інших птахів, при нагоді нападає на мілку живність, пташенят, зграєю можуть напасти і на більших супротивників. Та автор пише, що вони харчуються виключно падлом і самі ні на кого не нападають, а це не так. І це не спонукає до подальшої довіри. Особливо на фоні вкраплень із історичних документів про справжню харю червоних москальських комуняк. А ось любовні сцени тут зовсім не до ладу. Якби я хотів читати про це, я б узяв "любовний роман", а тут посеред всієї цієї недолі, крові і боротьби над силу натикаєшся на описи чиїхось "сраченят", та ще й в таких виразах, за це зняв бал. Також кілька раз траплялася ненормативна лексика із уст кацапських зайд та їх прихвоснів. Так, це типу додає реалістичності, бо вони справді не знають свого вєлікарускаго язіка, а спілкуються матом, а ми вже, ніде правди діти, й за ними, та все ж у літературі люблю літературну мову.
Залишати відгуки можуть лише авторизовані користувачі!