Туве Янссон «Комета прилітає»

Щойно переживши повінь, знайшовши будинок і повернувши тата, герої циклу опиняються знову перед жахливою небезпекою — до їхнього світу стрімко летить комета.

Чув, цю книгу називають затишною і, мабуть, цей епітет їй і справді чудово підходить. Її затишно почитати перед сном, чи в дощову погоду. І мені вона здалася навіть цікавішою за першу частину циклу, але все одно достатньо захопити для вищої оцінки вона мене не змогла. Саме в цьому випадку всьому виною виявилися шкідливі подробиці, які мій розум не може безпроблемно переварити. Наприклад, як можна попливти річкою у гори, за течією? Звичайно книга дитяча, а я вперше читаю її в досить солідному віці, та все ж таки, книги швидше повинні м'яко привчати дітей до дійсності, аніж навпаки. Або потрібно прямо вказувати в тексті, що у звичайному світі річки течуть з гір, а у світі мумі-тролів — навпаки; тоді буде одночасно і казково і несуперечливо.

Або ось Гемуль, він мені спочатку представився якимсь велетнем, бо зміг витягнути героїв із підземної річки за допомогою свого сачка для метеликів через отвір, який перед тим здавався героям довгим і неприступним: «Він побачив над собою вертикальну тріщину в скелі, а далеко вгорі смужку сірого неба», далі Чмих прокоментував, що в нього при спробі піднятися буде запаморочення... А чому при наближенні комети зникла вода навіть у морі, і звідки вона потім з'явилася знову? Ні, на мій смак казки про принців і принцес з їхніми хрещеними феями виглядають реалістичніше?, а можливо я просто не в тому віці читав не той переклад...