Роберт Гайнлайн «Lost Legacy»
- Середня оцінка:
- 6.00
- Оцінок:
- 1
Мова оригіналу: англійська
Класифікатор:
- Твір характерезують як: фантастичний/1,
- фантастика/1, гуманітарна фантастика/1, соціально-побутовий/1,
- Місце дії: наш світ (Земля)/1, Америка Північна/1,
- Час: епоха новітньої культури (кінець XIX-XX ст./1)/1,
- Перебіг сюжету: лінійний/1,
- Цільова аудиторія та вікові обмеження: підліткова/1, молодіжна/1, доросла література/1,
Анотація:
Видання:
Відгуки:
(Вибачте, нижче хоч і не суцільний, але в цілому спойлер, і хоч я не розкриваю скільки-небудь значимих інтриг і подій але.. майте на увазі - згадана кінцівка, а відгуки повністю закриті тегами спойлерів - мені не імпонують 🙂)
Досить слабкий твір як для Хайнлайна. Я розчарований. З одного боку начебто інтригуючий початок (теж зірок з неба не хапає, але змушує очікувати твір на тверду вісімку), далі в цілому рваний сюжет і наприкінці зовсім несподіване скочування знову до мавп. Адже спочатку автор нас намагався зацікавити якраз альтернативою, описував ймовірне інше минуле людства, його незрівнянно велику історію, підводив основу під всесвітній потоп, під традицію боротьби Добра і Зла, що присутня у більшості концепцій та релігій. Потім раптом перейшов до прообразу світової змови і світового уряду, який використовує інших людей і спеціально утримує їх у незнанні реальних людських можливостей. При цьому опрацювання фабули і деталей скотилося чи то в юнацтво, чи то в дитинство. Оціночний бал вже менше, але теж інтригує: невже в 40-х роках уми теж уже замислювалися про цілі і майбутнє до якого ведуть людство його вожді, і про можливість існування досить сильної закуліси здатної обмежувати можливості решти людства і в сліпу використовувати його у своїх інтересах? Але на жаль, автор одразу кидає тему і йде в шалену феєрію вже зовсім нічим необмежених можливостей людського мозку, як то, крім читання думок, телепатії, телекінезу і левітації, з яких все починалося, — загальні літаючі сходки, віртуальна посилка себе попереду тіла, божевільні битви розумів усередині інших розумів, фізичне знищення супротивника силою думки шляхом стискання тіла в кульку і т.д. - загалом у мене склалося враження, що автор легко і не соромлячись може зробити все що завгодно через невелике зусилля думки своїх героїв. Причому злі й підступні герої, що прирекли людей на втрату стародавнього знання і тисячоліття утримували їх від його повторного здобуття, тепер мруть як мухи від одного виду думок хороших хлопців.
І на довершення всього, як кульмінація мети та виправдання всього цього протистояння виступає відхід невідомо куди й навіщо, залишивши Землю прекрасною та зеленою. І тут на сцену виходить мавпа, з великим мозком... аут.
Залишати відгуки можуть лише авторизовані користувачі!