Айзек Азімов «Фах»

Дуже гарна повість, яка гарна не стільки своїми літературними якостями - тут було куди рости: і стиль, і багато недомовок-нестикувань залишають простір для вдосконалення (і зрештою понизили мою оцінку); скільки ідеєю, заради якої вона, скоріше за все, й була написана. Якщо розглядати лише ідею, то повість вийшла напрочуд актуальна і багатошарова, спонукає мислити і переосмислювати, після неї доводиться зробити паузу і зібратися з думками, перед тим як продовжити читання наступного твору. І я згоден з більшістю відгуків на неї (що теж не так часто буває), тож не повторюватиму, але ж, твір багатошаровий і тут не тільки проблеми освіти, творчості чи вибору професії. Тому, крім уже досить розкритих аспектів, хочу поміркувати на тему устрою суспільства, описаного Азімовим. Цей шар залишається після прочитання не найочевиднішим і дещо на другому плані, але ж якщо подумати - він не менш важливий і актуальний, ніж сама освіта. Адже і в сучасному суспільстві освіта покликана не стільки задовольнити особисті потреби людини і нагородити її професією, скільки підтримується і розвивається державою для своїх потреб (а вони можуть іти і в розріз з особистими інтересами).

І в цьому плані, мені здається, Азімовим змальована чудова Утопія. Усе населення щасливе і саме прагне брати участь у цьому устрої, немає протестів і соціальних заворушень, немає незатребуваних, розв'язано проблему перенаселення, Земля успішно колонізує інші світи, усі люди рівні у своїх можливостях здобути професію, до якої вони найбільше схильні, і начебто навіть через Олімпіади влаштувати своє майбутнє відповідно до своїх можливостей і т.п. Так і герой оповідання не бузить і не вештається підворіттями, а прагне здобути професію і переселитися на планету класу А, тим самим давши батькам можливість пишатися своїм сином. Я спочатку навіть не розумів, звідки і в цьому творі така нелюбов до рідної Землі, що вважається престижним вивчиться і пошвидше покинути її. Але наприкінці розповіді все стає на свої місця: це ж як зручно боротися з перенаселенням - населення саме хоче (але в рамках дозволених йому квот - згадуємо Тревельяна) відселиться на інші планети, тим самим розширюючи вплив материнської імперії. А яка Імперія! Сотні планет, які вважають себе незалежними і конкуруючими, а насправді розмовляють єдиною мовою метрополії і намертво залежні від неї в плані "моделей", чи то пак дипломованих фахівців. Це вже на кшталт "Матриці", коли у всіх перед очима завіса і маси не усвідомлюють світу, в якому вони живуть. Але хтось же стоїть і біля керма, це прямо як у Стругацьких в Населеному острові - "Невідомі батьки", ось на них якраз акцент чомусь не ставиться. А так автором змальований ідеальний тоталітарний лад, коли маси про нього навіть не підозрюють, ба більше, цікавим є образ Новяніна, який не просто не усвідомлює своєї непричетності до Історії (він не ухвалює рішення), він упивається своєю значущістю і своїм титулом "високоповажний". Тут цікава навіть не сама наявність тоталітаризму, тут криється філософське питання: а чи є подібний лад злом, адже він несе масам мир, почуття щастя і процвітання, ну і що, що натомість, по суті і за великим рахунком, відбирає у них свободу вибору?

Ну і наостанок ще декілька нюансів:

- закладаючи в мозок програму професії, безсумнівно, попутно можна закласти і толерантність до ладу, і згоду жити за підготовленою течією, і віру в те, що закладена тобі професія тобі саме найбільше підходить, і віру у відсутність можливості помилки системи тощо. Люди за такого підходу, по суті, ляльки або біороботи.

- а жінки? Навколо всі і так маріонетки, а прекрасній статі Азімов навіть і такого шансу не дав, їхня доля - дипломована домогосподарка і стояти під олімпіадою, сподіваючись закадрити чоловіка, який виборов право відльоту на Нову?

Але й це не все, фінальний акорд: то все ж таки, "Чому змагання називаються Олімпіадою?"