Пантелеймон Куліш «Маруся Богуславка»
- Середня оцінка:
- 3.00
- Оцінок:
- 1
Класифікатор:
- Твір характерезують як: реалістичний/1,
- багато інтриг/1, історичний/1,
- Місце дії: наш світ (Земля)/1, Україна-Русь/1,
- Час: епоха відродження (з XV ст. по XVII ст.)/1,
- Сюжетні ходи: любовна лінія, трикутник/1,
- Перебіг сюжету: з екскурсами/1,
- Цільова аудиторія та вікові обмеження: доросла література/1,
Анотація:
Примітки:
На основі записаної автором від кобзаря А. Шута народної думи про Марусю Богуславку. Із підзаголовком «Староруська поема».
Вперше надрукована посмертно - у журналі «Літературно-науковий вісник»: 1899. — Кн. 10. — с. 1—19; Кн. 11.- с. 141—162; Кн. 12, с. 259—281. Ця публікація містила: «Присвят Г. Б.», пролог, перші сім пісень, а також «Епілог». Решта (пісні 9—12, план подальшого розвитку сюжету поеми, «Поспів», а також незакінчена частина 13-ї пісні) була надрукована після ревної перерви також у «Літературно-науковому віснику»: 1901.— Кн. 2.— с. 118—139; Кн. 3.— с. 239—262).
Видання:
Відгуки:
Твір дуже важко читається, і проблема не лише в застарілих словах та виразах. По його прочитанні важко сформулювати власне про що він. Хоча основну ідею автора я здається осягнув - попи, чи краще більш широко: служителі культу - зло. Саме вони вносять роздрай між народи і прості люди, як то поляки, українці і московити жили б дружно, якби духівництво не нацькувало їх між собою задля "чистоти істинної віри", яка в кожного своя, а Бог - один. Козаки - п'яниці і розбишаки, а в москві добрий цар, до якого то і діло хтось думає звертатись за підтримкою. Може я чогось і недорозумів, але поема навіть починається із двох цитат росіянських царів в якості епіграфів.
Тепер про саму історію. Маруся жила в Богуславі, куди переїхала її сім'я за батьком священником. Мала жениха - Левка Кочубея, котрий збирався прославитись, повівши ватагу морем проти турків. Та турки його полонили, паралельно відбувся набіг і на Богуслав. Батько Марусі гине, Марусю як ясир віддають в гарем турецькому султану, її мати напівжива йде пішки через всю країну шукати свою дитину. Там ще була якась зрада якогось родича, але то реально було дуже важко щось зрозуміти. Мати, по доброті якогось паші, виживає і попадає в султанські палати. Султан шанує її доньку, годить їй, не займає, дозволяє відвідувати християнський храм і молитися перед образами. Маруся там в якості відомої Роксолани, скориставшись ханською довірою, відпускає з неволі свого Левка та ще зо тридцять приречених на смерть козаків, давши їм човна набитого коштовностями і золотом із султанської казни, сама залишається в гаремі. Султан їй все прощає і мріє щось там об'єднати народи, захистити Україну від руйнування - я щось так до ладу знову не в'їхав... Левко, даром що сам із турецького роду, повернувшись на Україну, обіцяє жорстоко помститись. Рідна мати здійснює спробу зарізати Марусю. Завіса...
Сама історія фольклорної Богуславки, мабуть, цікава, принаймні після цієї поеми захотілося почитати про неї в когось іншого - може б я тоді щось більше для себе зрозумів.
Залишати відгуки можуть лише авторизовані користувачі!