Іван Тургенєв «Дворянское гнездо»

Перша половина роману викликала в мені стійкі асоціації з Джен Ейр, Бронте, тільки з іншого боку. У принципі, за роком написання романи майже однолітки, і той і той про кохання, щоправда героїня британського роману зрештою досягла на теренах пошуків власного щастя таки більшого. Тут же все дещо складніше. Головний герой - досить багатий поміщик Федір Лаврецький, хоча теж зазнав певних поневірянь у дитинстві, бо був від неугодного шлюбу з селянкою, але ледве отримавши спадок і увірвавшись у світське життя розбив собі серце. Його красуня-дружина, яку він палко кохав, у ньому любила лише його гроші, чи радше ті задоволення, які за них можна купити. Тож Лаврецький дуже важко переживає звістку про зради своєї горе-дружини і стає чимось схожим на містера Рочестера. Він сумний, довго їздить по закордонах, нарешті повертається в рідну московщину і пробує осісти в одному невеликому своєму маєтку. Тут на нього накочує його минуле з юності, родичі, які тепер на нього дивляться скоса і жалісливо, як на людину з важким дитинством, що тепер дозволила наставити собі роги; коротше, дехто - як на нещасного дурника, але наявність у нього немалих грошей не дозволяє остаточно витерти об нього ноги. І зустрічається йому дівчина, чиста і добра Ліза, яка ще хоч і не встигла черпнути горя, але однаково чим не Джен?😉 І різниця у віці подібна: чоловік, що вже бачив життя і досить юна дівчина🙂. Одне розчаровує, пробравшись крізь вступну, ознайомившись із нелегкою долею Лаврецького, щойно на сцені замаячила Ліза - мимоволі одразу ж починаєш очікувати чогось подібного, хоча якось не пара вони мені, але я і в Бронте не розумів цього великого кохання, зате дівчатам, як бачу, подобається...

А так, загалом, добротний роман, хоча московитська натура чи художня традиція і не дозволили авторові зробити кінцівку бодай трішечки в дусі традиції британської - із натяком на хепі-енд. Зізнатися, з огляду на дещо невиразний початок, важкуватий, як на мене, стиль Тургенєва, визначену наперед сюжетну лінію, з другої половини книги я схилявся до оцінки в 7, але кінцівка за драматизмом заслуговує на тверду десятку, тож зрештою виставив 8, хоча подібні романи й не належать до переліку моїх улюблених, але талант автора треба було відзначити. Принаймні таке кохання, як у Дворянському гнізді Тургенєва, подобається мені незрівнянно більше, ніж кохання у Купріна в Гранатовому браслеті...

У романі є ще один персонаж, вартий, щоб його не лише згадали у відгуку, а й розібрали по кісточках. Це дружина Лаврецького - Варвара. Але, хоч персонаж і гідний, але це низька "жахлива й підла жінка", тож якось не хочеться. Хто прочитає роман - складе про неї власну думку й, можливо, поділиться у відгуку.